Пиво у столиці Чехії дешевше ніж вода

Навесні їздила в автобусний тур на 7 днів до Європи. На Прагу – столицю Чехії - випало 1, 5 дні.

Передивитися всі пам'ятки за півтора дні – нереально. Щоб вибрати об'єкти, забираємося з подругою на Ейфелеву вежу. Так, в Празі вона теж є. Розташована на Петрешинському пагорбі у 1891 році, за три роки після встановлення Ейфелевої вежі в Парижі. Копія менша у 5 разів від оригіналу і становить 60 метрів. До вершини пагорба добиралися на фунікулері, а на саму вежу є два шляхи: ліфт і сходи. Щоб зекономити на ліфті (80 гривень) пішли пішки. Зверху відкривався запаморочливий вигляд на місто. Здається все воно забудоване старими будівлями, лиш далеко на горизонті можна помітити сучасні багатоповерхівки. Визначились з об'єктами і - вниз.

Кафедральний собор святого Віта -- один із найзнаменитіших у світі, головна святиня Чехії. Будувався 600 років. На жаль, він так тісно обставлений різними спорудами, що якби далеко не відходив фотограф, весь собор не вміщається в кадр ( найвища вежа –96, 5 м). Єдине місце, з якого він проглядається увесь – Єйфелева вежа.

У Празі єдиний квиток на всі види транспорту. Називається "єзденка". Діє впродовж певного відрізу часу: від півгодини до року. Пасажир пробиває єзденку в першому виді транспорту, а далі просто возить її з собою. Контролер відразу визначить, коли вона пробита: на ній фіксується час. Правда, нам так жодного контролера і не трапилося. Але їздити "зайцем" не ризикували – штраф 40 євро. Туристам вигідно купувати єзденку на день. Коштує 55 грн, зате повністю окуповується. Ми проїхали кілька разів у метро, трамваї, автобусі і навіть фунікулері.

Скрізь на зупинках висить розклад руху транспорту. Розписаний по годинах і днях тижня. Ходить він хвилина в хвилину. Пробок в Празі взагалі ні разу не бачили. У місті 3 тунелі, які вирішують цю проблему.

Станції метро оформлені дуже скромно. Чехи дивуються, навіщо громадський транспорт перетворювати на палаци. На платформах побачила дідуся, який рився в урні. Перша думка "жебрак". Насправді в ємкість кидають прочитані газети. Будь-хто може їх звідти взяти.

Панянки в Празі одягаються зовсім просто, без гламуру. Майже немає жінок з фарбованим волоссям, на каблуках.

Їжа в Празі недорога як для Європи. Гарний обід у гривневому еквіваленті обходиться у 80-100 гривень. Це суп (французький цибулевий, або часниковий, або у горщику з хліба) пиво, шмат м'яса з кнедликом (чеський мучний або картопляний виріб). Чоловіки, звісно, платили більше, бо замовляли кілька келихів пива і, як правило, чеську традиційну страву - вепрове коліно. Свинячу рульку маринують в приправах і пиві добу, а потім запікають до хрусткої скориночки. Вага страви більше кілограма, тому краще брати одну порцію на двох.

Більшість чехів розуміють українську і російську мову. Лише треба говорити повільно. Коли дівчина з нашої групи переплутала назву станції метро "Будйовіцька" , назвавши її на російський манер "Будьновською", її зрозуміли і почали пояснювати, як туди доїхати. В трамваї до нас звернувся бездоганною російською чоловік за 50 років: "Раньше русский был первый иностранный язык".

У Чеській мові дуже багато цікавих слів, з яких сміються наші туристи. "Вонявки" - це парфуми, "девки даром" - дівчатам вхід безкоштовний, "позор" -увага, "поганка" - гречка, "поножки" - шкарпетки, "летадло" -літак, "літушка" - стюардеса, "бидлити" - жити.

У центрі міста перехожих постійно запрошують на органні концерти. Якийсь араб запропонував нам квитки за 450 крон або 20 євро за годинний концерт Вівальді. Ми спершу збили ціну до 200 крон, потім до 100 (50 гривень).

"Я первый раз в жизни продал такие дешевые билеты. Только украинки могут так торговаться", - сміявся він.

Додому вирішила купити пива – куди ж без нього. Знайомий завжди просить магнітик. Купила йому за 30 крон (15 грн). Як же здивувалась, коли дізналася, що за ці гроші можна купити 2 баночки пива. Пиво там дешевше ніж вода.