Київському "Динамо" треба визначити для себе реальні завдання

Між Загребом та Києвом, так само як між головними футбольними командами цих міст, що мають назву "Динамо", є багато спільного. Різниця лише у масштабі — в Хорватії усе вдесятеро менше, ніж у нас: від кількості населення до бюджету провідного футбольного клубу. На матчі загребського "Динамо" ходять лише його найвідданіші прихильники. У Хорватії не заведено, як у нас, довільно дописувати кількість глядачів на трибунах, множачи її на два чи навіть на три. Тож домашня глядацька аудиторія чемпіона цієї балканської країни становить інколи менше тисячі осіб на понад 30-тисячному стадіоні "Максимір".

Перед останнім поєдинком тамтешнього "Динамо" у Лізі чемпіонів усі в Загребі знали про цю подію, але на стадіон не збиралися. Як і більшість міст колишньої Австро-Угорщини, у столиці Хорватії готуються до Різдва. Повсюди ялинки, святкова торгівля у спеціальних ятках. На центральному майдані встановили велику сцену, де щодня відбуваються концерти як місцевих музикантів, так і гостей з інших країн світу. У понеділок, наприклад, артистів, що змінювали одне одного що 20 хв., не бентежила практично цілковита відсутність глядачів, які здебільшого були на трамвайній зупинці. Головне — святковий настрій.

У місцевих барах і кафе народ дивився англійський футбол. Як виявилось, окрім чемпіонату країни, у Хорватії показують по телевізору першість юнацьких команд. Причина зрозуміла — весь місцевий футбол працює "на експорт", тож "товар" слід якнайширше демонструвати потенційним покупцям.

Теперішнє загребське "Динамо" кілька років складається з двох частин.

Перша — молоді перспективні гравці "на продаж", друга — досвідчені футболісти, вони пограли за кордоном і тепер допомагають команді, яка дала їм старт у великий футбол.

Навіть за поганої якості поля було помітно високу школу хорватських футболістів, чия техніка володіння м'ячем, як на мене, не поступається бразильській. Попри загальну думку, що поганий газон заважає грати технічним клубам, тут усе навпаки. Насправді технічна команда здатна швидко пристосуватися до будь-якого поля — чи до снігу, чи до багнюки, чи до асфальту.

Краща індивідуальна техніка дала хорватському "Динамо" перевагу над українським. Утілити її в голи господарям поля заважало бажання швидше забити у цьогорічній Лізі чемпіонів. Тому цього разу м'яч оминав київські ворота навіть тоді, коли йому, здавалося, немає куди подітися. У подібних випадках часто спрацьовує футбольний закон "оборотки". Такою "обороткою" був випадковий удар, що завершився голом загребцям. Але вони все одно боролися до кінця і були за це винагороджені 11-метровим.

Говорити після цього про київське "Динамо" досить складно.

Очевидно, що команді у цьому її варіанті у Лізі чемпіонів немає чого робити. Катастрофічне відставання за рівнем гри довели ігри "динамівців" проти хоч і сильних, але далеко не найсильніших у Європі "Порту" та ПСЖ. Рівень киян — Ліга Європи у компанії таких суперників, як "Динамо" із Загреба. Хіба що такий самий футбол для хорватського клубу коштує вдесятеро дешевше, ніж для українського. І на це є проста відповідь. У Загребі знають про свій справжній рівень і можливості. Було б добре, щоб так само об'єктивно і неупереджено оцінило себе київське "Динамо", визначивши реальну мету і засоби для її досягнення. Прихильники команди продовжують очікувати. Чого? Якби ж хто знав.

×