Це був відбір на Євро-2000. Після закінчення матчів групового раунду і Україна, і Словенія опинилися на других місцях, але їхні шляхи до цього були різними.
Наша збірна під керівництвом Йожефа Сабо, незважаючи на наявність в суперниках сильних збірних Росії та Франції (чинні чемпіони світу, але ще поки не чемпіони Європи), з першого й до останнього туру очолювала турнірну таблицю. Однак, на прямому шляху до Бельгії і Нідерландів постала збірна Росії.
Після епічної нічиєї в Москві з уже легендарним голом Шевченко-Філімонова, наша збірна пропустила на перше місце французів, а сама проїхала в плей-офф. Для словенців тоді й друге місце в групі було стелею мрій. Відставши від ще сильної Норвегії на 8 очок і випередивши ще слабку Грецію на 2, збірна Словенії досягла найбільшого успіху на той момент - вийшла в плей-офф відбіркового турніру.
З усіх можливих суперників (а жереб тоді був ще сліпим) Україні попався, мабуть, найслабший. Судіть самі: найменша кількість набраних очок серед усіх других команд і єдина з цих збірних, яка фінішувала з негативною різницею забитих і пропущених голів.
Та й чисто візуально словенці виглядали явним аутсайдером. Навіть присутність Златко Заховича вже не викликала того страху на тлі таких дійсно зірок, як Шевченко з "Мілана", Лужний з "Арсеналу" і Кандауров з "Бенфіки" ...
Вже перший матч у Любляні опустив українців на грішну землю. На влучний удар Шевченка словенці відповіли голами Заховича та Ачимовича (за безпосередньої участі Шовковського) і несподівано здобули домашню перемогу. Збірна України опинилася в досить неприємному становищі, але все одно вся країна вірила: через чотири дні перемога буде за нами і на Євро поїде саме збірна України.
Матч-відповідь відбувся в Києві 17-го листопада. Ажіотаж перед грою був чималий, результатом чого став майже повний стадіон глядачів. І це незважаючи на мінусову температуру повітря і сильний вітер. А ще в той день у Києві випав перший сніг. Як для кого, а для осіб, відповідальних за організацію матчу, це стало великою несподіванкою - виявилося, що червоних м'ячів, які використовуються в таких випадках, просто немає. Тому довелося грати білим м'ячем на білому від снігу полі. Тавтологія, від якої в даному випадку нікуди не дітися.
Крім зовнішніх факторів ускладнювали завдання нашій збірній і внутрішні: спартаківець Дмитро Парфьонов і динамівець Андрій Гусін отримали в Любляні по червоній картці, і Йожефу Сабо довелося шукати їм заміни. І якщо на місце правого захисника повернувся Олег Лужний, який одужав, то в опорну зону довелося відправляти Олександра Головка, а йому за спину ставити Сергія Федорова. В Сергія на цей матч було особливе завдання: персонально грати проти найнебезпечнішого футболіста словенської збірної - Златко Заховича. Максимально наситивши оборону, Йожеф Йожефович відрядив у напад відразу трьох гравців: Шевченко й Ребров традиційно мали діяти на вістрі, а Сергій Скаченко допомагати їм з глибини.
Можливо, на нормальному полі і в нормальну погоду ця тактична схема й дала б результат, але сніг сплутав усі карти українцям. На такому важкому полі клас команд вирівнявся, що в даному випадку пішло на користь словенцям.
Ні про яку комбінаційну гру в таких умовах говорити не доводилося. Розуміли це й суперники, тому й намагалися грати максимально просто. Така тактика балканців вже на початку матчу могла обіцяти українцям неприємності: на 8-й хвилині Младен Рудонья віддав у штрафний на Златко Заховича, той намагався пробити з розвороту, але за протидії нашого захисника впав на газон. Благо, арбітр розцінив цей момент, як симуляцію і "нагородив" словенця жовтою карткою. Наступний небезпечний момент відбувся аж на 21-й хвилині, і теж біля воріт Олександра Шовковського. Це Сашо Удович ударом головою після подачі партнера відправив м'яч поруч зі штангою.
А що збірна України? Та, власне нічого. Нічого конкретного - нічого небезпечного. Словенські футболісти методично укладали на газон Шевченко з Ребровим, як тільки ті отримували м'яч. Але робили це виключно акуратно і по можливості вдалині від своїх воріт. У першому таймі всі спроби збірної України увійти з м'ячем у чужий штрафний завершилися фіаско, а дальніми ударами синьо-жовті чомусь не користувалися.
В перерві Сабо замість Кандаурова випустив Сергія Ковальова з "Шахтаря", але перелом у грі стався трохи пізніше - з виходом на поле гравця криворізького "Кривбаса" Геннадія Мороза. Невисокий півзахисник вихором увірвався в гру, постійно опиняючись в епіцентрі подій.
Мороз вніс до дії команди саме те, чого їй не вистачало - сміливість брати гру на себе і йти в обіграш. Саме він заробив штрафний, після виконання якого Ребров головою пробив поруч зі штангою. Розуміючи, чим це може закінчитися, словенці всією командою відійшли в оборону.
У той же час, в українців ніби крила виросли. Нарешті пішла гра, з'явилися атаки, почали виникати моменти. І в одному з них Желько Мілінович лише з порушенням правил зупинив у своєму штрафному Андрія Шевченка, і арбітр призначив пенальті.
Трибуни вибухнули радістю, а Сречко Катанець мало не розридався, в істериці жбурнувши кудись свої рукавички. До точки підійшов Сергій Ребров. Думка про те, що він може не забити пенальті навіть не допускалася. І Сергій не підвів: пробив нетипово для себе - у правий кут, тоді як голкіпер полетів у лівий.
Багатьом тоді здалося, що справу зроблено і свого українці вже не відпустять. Однак, радість обірвалася буквально через десять хвилин. Федоров завалив на газон Заховича, що рвався до воріт, сам потерпілий підійшов до м'яча, а далі було щось незрозуміле, тому що – те, що погано було видно. Уявіть собі картину: біле поле, білий м'яч, розбігається Захович, пробиває в напрямку стінки, м'яч відлітає в поле, а через кілька секунд словенці переможно підкидають руки вгору.
Приблизно так бачили гол у відповідь глядачі на трибунах і телеглядачі біля телевізорів. Виявилося, що м'яч після удару Заховича дійсно влучив у стінку, після чого Младен Рудонья зльоту пробив у напрямку воріт, а Міран Павич в районі одинадцятиметрової позначки підправив м'яч повз Шовковського. Те, що в цей момент в метровому офсайді перебував Джоні Новак, який відволікав Шовковського, нікого не хвилювало. Рахунок став рівним, а це виводило на Євро вже збірну Словенії.
Хвилини, що залишилися до фінального свистка, українські футболісти провисіли на воротах Дабановича, мали кілька моментів для того, щоб перевести гру в овертайм, але забити так і не вдалося. Особливо запам'ятався епізод у компенсований час, коли Мороз потилицею врятував м'яч, що йшов за лицьову лінію, а Ващук з кута воротарського ударом з розвороту зовсім небагато перекинув поперечину. Але арбітр, чомусь, призначив кутовий, після подачі якого головою пробив Шовковський, що прибіг до чужих воріт, його удар заблокували, а після добивання низом Реброва Дабанович накрив м'яч. Здавалося, момент втрачено, але Мороз (здається) примудрився в рамках правил видряпати м'яч з рук голкіпера, який лежав на газоні. На жаль, нічого отримати з цього геройства українці не змогли. Фінальний свисток зафіксував рахунок 1:1, який вивів скромну в той час збірну Словенії на перший у її історії Чемпіонат Європи з футболу.
На Євро словенці теж мало не наробили галасу, але виграючи в збірної Югославії 3:0 і маючи на одного гравця більше, примудрилися пропустити три голи і завершити матч унічию. Потім була поразка від Іспанії 1:2, і смутна нульова нічия з Норвегією, яка для словенців вже нічого не значила, а скандинавів залишила за бортом чвертьфіналу. Що стосується збірної України, то її незабаром очолить Валерій Лобановський і вона під девізом "Наша мета - 2002" традиційно посяде друге місце у відбірковій групі на КС-2002 (але вже в куди більш легкій, ніж на Євро-2000) і без варіантів програє плей-офф збірній Німеччини. А на Євро збірна України таки зіграє, але через дванадцять років і без відбіркових матчів.
17 листопада 1999 Відбір на Євро-2000. Плей-офф, матч
Україна. Київ. Стадіон: НСК "Олімпійський". 70000 глядачів. Температура повітря: -6 ° С
Головний арбітр: Бернд Хайнеманн (Німеччина)
Україна - Словенія 1:1 (перший матч 1:2)
Голи: Сергій Ребров 68 пен - Міран Павич 77
Україна: Олександр Шовковський, Олег Лужний, Сергій Федоров, Олександр Головко, Владислав Ващук, Юрій Дмитрулін, Сергій Кандауров (Сергій Ковальов 46), Сергій Скаченко (Геннадій Мороз 58), Віталій Косовський (Сергій Попов 73), Андрій Шевченко, Сергій Ребров
Тренер: Йожеф Сабо (Україна)
Словенія: Младен Дабанович, Амір Карич (Мілан Остерц 73), Младен Рудонья, Дарко Міланіч, Маринко Галіч, Желько Мілінович, Джоні Новак, Алеш Чех, Сашо Удович (Міленко Ачимович 57), Златко Захович, Міран Павич
Тренер: Сречко Катанець (Словенія)
Попередження: Юрій Дмитрулін - Златко Захович, Міленко Ачимович, Дарко Міланіч, Маринко Галіч
7 
4166
Коментарі