"Ему нужно дать пожизненное!" - що зараз відбувається в хоромах Медведчука та які таємниці розкоші приховує його "золотий вагон"

49

Уже майже завершилися слідчі дії у справі проти екснардепа партії "Опозиційна платформа - За життя" Віктора Медведчука. Торік у травні кума Володимира Путіна посадили під домашній арешт. Його звинувачують у державній зраді та фінансуванні тероризму. У лютому РНБО запровадила санкції проти Медведчука та його дружини Оксани Марченко.

Медведчук роками підривав енергетичну незалежність України та сприяв фінансуванню діяльності так званих ЛНР і ДНР. Від 2015 року він ініціював постачання пального з тимчасово окупованих територій. Також кум Путіна фінансував антиукраїнську діяльність в державі, зокрема роботу проросійських телеканалів в Україні. Також Віктора Медведчука підозрюють у розкраданні державних надр на території Криму та в Чорному морі у змові з керівництвом Росії.

27 лютого стало відомо, що екснардеп утік з-під домашнього арешту. 12 квітня президент України Володимир Зеленський повідомив, що в результаті спецоперації СБУ схопила втікача. Він переховувався неподалік від свого будинку в Києві.

Дружина кума Путіна Оксана Марченко також фігурує у кримінальній справі. Напередодні повномасштабного вторгнення Росії в Україну вона втекла до Москви. Після затримання чоловіка Марченко записала відеозвернення до президента Володимира Зеленського, президента Туреччини Реджепа Ердогана, Володимира Путіна й навіть принца Саудівської Аравії з проханням відпустити Медведчука.

Навіть під час домашнього арешту у відомому маєтку кума Путіна поблизу Пущі-Водиці проводили ремонтні роботи. Сам Віктор Медведчук жив у своєму будинку в Києві за адресою вул. Медвинська, 24.

Кореспондентка Gazeta.ua побувала у володіннях Медведчука й Марченко й дізналася, що зараз відбувається в його садибах. Поспілкувалася з сусідами й запитала, як жила їхня родина.

МАЄТОК ПОСЕРЕД ЛІСУ

Маєток екснардепа Віктора Медведчука розташований у лісі біля Пущі-Водиці. А не так далеко від нього розкинулося велике озеро Редькине, яке ще називають Міністерським. Друга назва "прилипла" до водойми завдяки урядовому санаторію, який діяв неподалік за радянських часів.

Фото: Тарас ПОДОЛЯН

Ділянка, де розташований дім кума Володимира Путіна, колись була частиною комплексу державних дач. Однак у листопаді 2002-го уряд видав розпорядження, яким вилучив 22 га території та ухвалив рішення продати землю футбольному клубу "Динамо", встановили журналісти програми "Схеми".

Після цього вільний проїзд до лісу в цій частині Києва був практично заблокований для пересічних людей, а навколо величезних маєтків "виросла" висока огорожа.

Нині садиби Суркісів, Медведчука й олігарха Віктора Пінчука розташовані за парканами з колючим дротом заввишки кілька метрів. Навпроти маєтків стоїть оглядова вежа, на верхівці якої майорять синьо-жовтий і червоно-чорний прапори. В'їзд на територію угідь перекритий. Біля автоматичних воріт з безліччю камер відеоспостереження є окреме приміщення для охорони. На його дверях наклеєний плакат із зображенням прапора УПА, золотим тризубом і написом "Героям слава!".

 

Назустріч виходить поліцейський у чорній футболці й штанах. Просить почекати супроводу. За кілька хвилин до головних воріт підʼїжджає позашляховик Toyota Hilux з українськими стягами на дзеркалах. Замість класичних номерних знаків написано слово "Примара". Це позивний власника машини Петра Олійника. Чоловік опускає вікно, пильно вглядається в нас і махає рукою: "Поїхали".

 

Петро Олійник охороняє маєток Медведчука разом із поліцію від мародерів. До цього він багато років наглядав за будинком президента-втікача Віктора Януковича в Межигірʼї.

До триповерхового будинку, схожого більше на палац або дворянський маєток XIX ст., під'їжджаємо асфальтованою дорогою. Фасад будинку виконаний у стилі класицизму - білі кам'яні колони, вишукані балкони, прикрашені ліпниною. Сірі широкі сходи ведуть до пластикових дверей. Вони були встановлені тут тимчасово, на час ремонтних робіт. Останні ще не завершені й тривали навіть тоді, коли Віктор Медведчук вже перебував під домашнім арештом у своєму будинку в іншій частині Києва.

- Зараз майно опечатане, - каже Петро, обираючи потрібний ключ від будинку з великої звʼязки. Важко відмикає замок. - Наші державні органи не змогли поділити цяцьки. На запитання, що там по кримінальній справі (Медведчука. - Gazeta.ua) - ніхто відповіді не дає. Не має відповіді й на питання, хто має його охороняти (маєток. - Gazeta.ua). Хто взагалі йому дозволив це все тут зробити?

 

Олійник потрапив на територію маєтку в перші дні повномасштабного вторгнення Росії. Разом із територіальною обороною тоді шукали місця, де може висадитися ворожий десант і вертольоти. Усі подібні великі обʼєкти були підготовлені для зустрічі ворога, упевнений активіст.

- Усі більші обʼєкти були відкриті. Там чекали ворога. Там були або підготовані особи, або взагалі нікого. Нам заглушили дрон і ми попросили охорону місцеву пустити, щоб ми його забрали. Вони з нами пройшлися, але прилад ми не знайшли. Натомість побачили споруду з антенами, яка його глушила. Ми її виключили, - згадує Олійник. - Тут всюди були розбиті й поламані двері. Я не знаю, чи була це охорона. На питання, хто поламав двері та сейфи, нам відповіли: "Зайшла група людей з написами СБУ". Далі я позвав хлопчину, попросив ключі і ми начали закривати двері.

СХОВИЩА З ПРИКРАСАМИ

Будинок площею понад 2 тис. кв. м за архітектурним планом мав містити понад 100 різноманітних приміщень. Зокрема, на цокольному поверсі готували кімнати для покоївок, пральню, окремий гардероб для суконь, приміщення для зберігання картин, гідромасажний кабінет, масажну, сольову кімнату, зону гідромасажних ванн. Окремо на підвальному поверсі виділили площу в 28 кв. м під склад ялинкових прикрас.

Одразу за головними дверима на першому поверсі майже добудований басейн площею 90 кв. м. На дні лежать мішки із цементом. Підлога навколо встелена фанерними листами, оскільки її вже встигли оздобити мармуром. Усередині будинок доволі світлий. У всіх кімнатах стоять деревʼяні конструкції, які ще не встигли прибрати ремонтники. Біля басейну в нішах - камʼяні амфори, а на стелі - ажурна ліпнина. Стіни маєтку також облицьовані мармуровою плиткою.

 

Нагору ведуть масивні сходи зі скляними перилами. Навпроти них унизу - закритий ліфт. Ліворуч від нього мала бути велика їдальня, винний погріб, кухня та сервізна. Тренажерну залу господарі хотіли обладнати поруч з особистою перукарнею.

Другий поверх призначався для великої спальні й камінної зали, а на третьому мала бути церква. Поруч із нею планували встановити барну зону.

- Хлопці (які були в маєтку на момент, коли сюди прийшли активісти. - Gazeta.ua) представилися обслугою. Дехто з них, як і в Януковича, керівника в очі не бачили, - розповідає Олійник. - Ті,що залишились - чекають зарплату. Кажуть, що з ними досі не розрахувалися. Хоча починали робити ремонт ще до історії з закриттям телеканалів. Потім, видно, все зупинилося. Але, думаю, якби не війна в країні - тут би все давно було закінчено. Всередині йшла підготовка до малярних робіт.

 

Про Медведчука та його дружину Оксану Марченко активіст висловлюється різко.

- Вони з психічним розладом. Їх треба лікувати, - каже. - Медведчука варто віддати в Гаагу і хай світ рішає, шо з ним робити. Міняти на полонених? Так будуть нові полонені. Там і по ту сторону (у Росії. - Gazeta.ua) немає правил. Тим більше він не впорався з поставленими задачами. Йому давали мільярд-два, а він не робив того, що просять. Бо знав - можна красти. А Путін думав, що тут пророблена робота. Однак йому не вигідно Медведчука вбивати, а забирати також немає смисла. Один баласт, Януковича, він вже взяв на себе.

Сховища з прикрасами, картинами, шубами, хутровими шапками - нині в маєтку опечатані.

 

- Є домовленість із замісником начальника оболонської поліції, що нам будуть допомагати з охороною обʼєкту. Бо самі б ми не впорались, - додає Олійник.

ШАМПАНСЬКЕ Й СКЛЯНКИ З ГЕРБОМ РОСІЇ

У маєтку тхне цементом і фарбою. Холодно. Електрика та опалення тут вимкнуті, бо за них нині немає можливості платити, пояснює Петро. Його голос у величезному будинку котиться луною.

- Прийшов хлопчина, який тут обслуговував все і каже, що дзвонили з ДТЕК (енергетична компанія. - Gazeta.ua). Їм пояснили, що для хлопців треба тепло, вода. Щоб можна було помитись. А все, що не потрібно - ми погасили, - продовжує Олійник. - Тут не можна нікого селити, бо хаос буде. Пробували поселити раніше в Межигірʼї, то там розвалили обʼєкт. Тут можна було б зробити готельний комплекс громадсько-державний. Або об'єкт можна було б віддати для прийому делегацій, гостей, телестудію зробити.

 

Навпроти будинку - недобудований вертолітний майданчик. Циліндрична споруда, затулена скляними дверима, стоїть над штучним озером, яке оснащене системою штучного очищення води. На його іншому боці розташований чайний будиночок, виконаний у китайському стилі із закрученими кутиками багаторівневого даху. За панорамними вікнами видніються вишукані деревʼяні меблі з оббивкою молочного кольору, скляні столики для чаювання. На підлозі поруч стоять півметрові статуетки самурая та гейші.

Ліворуч від маєтку - недобудований мисливський будинок, прикритий зеленою плівкою, і лазня. Усередині є зона для барбекю з відкритим мангалом в центрі, стінни обшиті деревом.

 

На подвірʼї всюди прокладені садові доріжки, всипані жолудями. Подекуди зелений нескошений газон розрили. Імовірно, планували втановлювати ландшафтні обʼєкти. На більшості території ростуть лісові дерева - дуби, липи, дика черешня.

Углиб садиби проходимо хвилястою дорогою. Серед дерев помічаємо "золотий вагон" Віктора Медведчука, прикритий від сторонніх очей камуфляжною сіткою зеленого кольору. Вагон-ресторан екснардепу подарувала Оксана Марченко на день народження. Його виготовили українські майстри.

 

До вагона ведуть сходи з кованими перелами. Піднявшись нагору опиняємося ніби на справжньому залізничному пероні - є лави для очікування потягів і навіть вивіска з назвою станції - "Дальняя".

Салон вражає розкішшю та кількістю позолоти всюди. Підлога вкрита дорогими килимами. Дивани й стільці оббиті рельєфним оксамитом зеленого, багряного й золотого кольорів. Над деревʼяними вікнами висять кришталеві бра. Штори у вагоні також оксамитові, з китицями. У кутку розташована барна стійка.

 

У шухлядах бару залишилися пачки цукру, нібито із часів СРСР. Його господарям виготовили на замовлення. На стійці стоїть чай вартістю 120 грн за пачку, пляшки з дорогою питною водою та недопите сухе шампанське Ruinart за 3,4 тис. грн. Медведчук не був алкоголіком у порівнянні з Януковичем і пив у міру під час зустрічей, пояснює Олійник.

 

На скляних полицях стоять кришталеві склянки із золотим оздобленням у формі двоголового орла, що сильно нагадує герб Росії. Такі склянки виробляє російський "Кубачінський комбінат" за 5 тис. грн за одиницю. На кавовій машині золотого кольору прикріплені барельєфи із зображенням якогось європейського міського бару 1800-х років. На столах і підвіконнях стоять позолочені світильники з кришталевими елементами, які вмикаються сенсорними кнопками. На стелі - вітражі з квітами й візерунками.

 

- Я хотів, щоб на залізниці так і виглядали вагони. Це не є щось надзвичайне. У світі так і їздять люди, - каже Петро, сидячі на дивані за столом. Зняв куртку, під якою носить чорну вишиванку з червоними нитками. - Нащо їм то все? Бо їх ніхто не карав. Він же на поїздах не їздив, а на лічному самальоті переміщався. Хай собі заробляли б, але чесно, а не видурюйте з надр. Дуже багато тут людської праці і я вважаю, що більшість робили українці.

Вбиральня оснащена мармуровою раковиною та позолоченим краном, а стіни в кімнатах обшиті дорогим полакованим деревом. Тут є різні породи, зокрема карельська береза. У вагоні встановлений сьомий рівень очищення повітря та контроль вологи. Для обслуговування приміщень внизу є цокольний технічний поверх. Саме тому перевезти об'єкт в інше місце доволі складно, пояснює активіст.

 

В іншому кінці вагону розташована кухня з білими шафами й робочою поверхнею зі штучного каменю. Техніка тут переважно від фірми SMEG. Вартість чорної витяжки у ретростилі - близько 40 тис. грн, духовка коштує 50 тис. грн. Але найцікавіше в шафах. У них досі зберігаються коробки елітних брендів для столових приборів. Скриня фірми Christofle, наприклад, коштує €450. Прибори теж недешеві. Тут є виделки французької фірми Ercuis за €80 євро за одиницю.

- Його могли обманювати, як і Януковича (ідеться про реальну вартість речей. - Gazeta.ua), - каже Олійник. - Сказати, наприклад, що лампа коштує тисячу доларів, а вона насправді коштує по сімсот.

 

Петро вимикає світло у вагоні, знімає капці й виходить на перон. Із охоронцями, які працювали на Медведчука, знайомий, але просить їх не турбувати. Мовляв, бояться журналістів і тікають, а охороняти територію не буде кому.

- Більшість із них навіть не бачили екснардепа й нічого не знали про його життя. А хтось просто соромиться говорити, що працювали на державного зрадника, - пояснює Олійник.
- Вони просять, щоб їх не знімали. Живуть на території внизу, у вагончиках.

 

ХОРОМИ В КИЄВІ

Віктор Медведчук відбував домашній арешт в іншому своєму маєтку, який розташований у Києві в Солом'янському районі. Там зареєстрований він та Оксана Марченко.

Будинок прилягає до місцевостей Божків Яр, Забайків'я, Олександрівська Слобідка. Поблизу - Байкове кладовище та Протасів Яр.

Дорога до цієї садиби Медведчука пролягає крутими схилами. Переважна більшість житлових будинків тут приватні - старі забудови з маленькими за площею дворами, які заросли травою та кущами. На вулиці надзвичайно багато камер відеоспостереження. Ними оснащені навіть старі хати-мазанки.

Завдяки горбистому ландшафту з вулиці чарівні краєвиди на озера, ставки, приватні доглянуті садиби, квітучі дерева. У повітрі пахне бузком, який цвіте тут ледь не в кожному подвірʼї.

Помпезний будинок Медведчука помічаємо одразу. За довгим парканом заввишки 3 м із кремової цегли видно верхівку третього поверху. Решту садиби прикривають високі листяні дерева. Це платани. Їх стовбури мають циліндричну форму та вгору такі дерева можуть виростати до 50 м. Саджанці платанів коштують від 5 до 10 тис. грн залежно від розміру майбутньої рослини.

Будинок пофарбований у молочний колір, дах перекритий коричневою черепицею. На одній із терас стоять штучні ялинки заввишки 2 м, прикрашені гірляндами. За панорамними затемненими вікнами видно деревʼяний диван із білими подушками. Під воротами шоколадного кольору лежать мішки з піском. Внизу в яру - чорний вхід. Біля нього стоять кілька легкових авто й машина "швидкої". Тут вона буває часто, за словами місцевих.

 

На терасі другого поверху стоять двоє правоохоронців. Один у формі, інший перевдягається. Коли помічають журналістів, беруть залізну драбину та швидко спускаються. Однак хвіртку не відчиняють.

- Ми не будемо нічого говорити. Ми взагалі не будемо з вами спілкуватися, - відповідає, не привітавшись, один із них, набирає чийсь номер на телефоні й заходить у двері. У просторому коридорі видно залізне двоповерхове ліжко без матраців.

Імовірно, це працівники поліції охорони - структурний комерційний підрозділ Нацполіції, що обслуговує обʼєкти усіх форм власності. Департамент поліції охорони на запит Bihus.Info підтвердив інформацію про те, що син Оксани Марченко Богдан найняв охоронців для будинку на вул. Медвинській 24 березня 2022 року.

48-річний Володимир - корінний киянин. У будинку, який належить дружині, живе вже майже 20 років. Медведчука не бачив відтоді, як його арештували.

- И до этого редко. Охрана никак не общается с нами. Раньше много народу сюда ходило, а сейчас практически никого не вижу, - згадує. - На хороших машинах, дорогих приезжали. Кто это был, я без понятия. Больше всего машин было в 20-х числах февраля.

Гостей Віктора Медведчука в обличчя не бачив, зізнається.

- С соседями не общался он. Выезжает машина, но кто там, и что… Человек не может законным способом заработать такое состояние. Правильно, что его посадили. Если виноват, должен понести наказание, - наголошує Володимир.

З тераси бачимо, як охоронець у формі нас фотографує. Коли помічаємо - відразу йде геть.

МЕДВЕДЧУК ХОВАВСЯ

За залізними воротами сусіднього будинку хтось кричить на собаку. Та розривається від гавкоту на чужинців. Нам відчиняє літній чоловік у смугастій футболці. Його рідке сиве волосся просвічує на сонці, а довгий чуб неакуратно стирчить у різні боки.

80-річний Володимир Мухін проживає по сусідству із Віктором Медведчуком. Подвірʼя чоловіка від багатої садиби відділяє паркан екснардепа заввишки 3 м.

 

- Знаю Медведчука. Давно його не бачив, - розповідає Мухін і дивиться, мов повз. - Бачив тільки тоді, коли охрана тут круглосуточно ходила. А он потом где-то пропал. Ви ж подивіться, який забор. Як там можна щось подивиться вже. Машин нема, травку не косять.

Запрошує у двір. За воротами стоїть деревʼяна собача будка, прикрита ганчіркою, рівненько складена цегла, деревʼяні дошки. Старий будинок Володимир Мухін отримав у спадок від дружини. Його збудували ще у 1950-х. На вул. Монтажників живе майже 60 років. За цей час не робив перебудову, а тільки обклав деревʼяну будівлю цеглою.

- Тут парк Оксаны Марченко, - продовжує Володимир Михайлович і час від часу голосно кашляє. - Она тут 10 участков скупила в свое время. Вся улица скуплена. Сначала Оксана Марченко тут одна жила, а потом уже Медведчук. Соседи говорили, что хорошо платит за участки, устраивает в дома, квартиры в селах. Она и мне предлагала продать, но я не повелся на эту провокацию, даже не стал разговаривать.

 

Навідувався особистий ріелтор Марченко, уточнює чоловік.

- Я с работы шел. Он говорит, мол так и так - Оксана хочет ваш участок купить. Я сказал, что не продаю, - веде далі киянин. - Раньше тут участок можно было купить за 300 тысяч долларов. Соседи, что согласились, все довольные. А я уже привык к этой земле. Там покопал, там вырвал. В квартире бы такого не смог.

Оксану Марченко Мухін бачив часто тодi, коли вона не була одружена з Віктором Медведчуком. Вони повінчалися 2003 року.

- Бачив, коли гуляла з хлопчиком своїм маленьким (син Марченко від першого шлюбу. - Gazeta.ua). Здоровалась всегда.

Зводила будинок дружина кума Путіна довго. Будівельники працювали на обʼєкті щодня. Спершу для огорожі поставили забор із сітки на бетонних стовпах, згадує Мухін.

- А потом начали рыть канаву под фундамент, газ провели, - продовжує Володимир Михайлович. - Для нее построили три этажа под землей и три сверху. Она хотела свою кино-телестудию сделать, но не сложилось.

 

Віктора Медведчука Мухін також бачив, але не часто. Нардеп не вітався, зізнається Володимир.

- Я проходил, а он высунулся из дверей. И сразу раз - его охрана затащила внутрь, закрыла дверь и все. Чтобы люди не видели. Это было, когда Помаранчевая революция была. Не знаю, чего ховался. И ночью машины приезжали тогда, грузили что-то оттуда со двора. Ящики какие-то… Сейчас нет ничего, тихо, а раньше переулок был забит полностью машинами. Они же и травку косили, и за деревьями смотрели. На ночь они включали освещение для камер.

Володимир Мухін вважає, що звинувачення на адресу Медведчука справедливі. Посадити треба, каже чоловік.

- Таких и повесить мало. Он столько людей уничтожил в свое время, этих бизнесменов. Ему нужно дать пожизненное! То, что хотели на пленных обменять, - это все сказки бабушки Арины. Он там никому не нужен.

У будинку працювало багато персоналу - прибиральників, кухарів, садівників, охорона служби "Грифон". Уся прислуга жила на вул. Медвинській. Серед них були й місцеві.

- Никому они не помогали, жили за закрытым забором. Выезжала машина охраны первая, потом "мерс" их бронированный, потом еще одна машина, - розповідає Мухін.

 

Коли Віктор Медведчук був під домашнім арештом, біля будинку постійно було людно. Приїжджали правоохоронці та активісти, які влаштовували акції протесту.

- Выгукували, что его на нары нужно и прочее. Из политиков тут Шуфрич вроде все время приезжал. Они здесь для детей часто концерты устраивали. Данилко был здесь - слышал, как он пел. Просто на улице.

Із залізної драбини, що веде на дах будинку Мухіна, видно частину подвірʼя Медведчука. Там ростуть блакитні й карпатські ялини. Територія засаджена зеленим газоном, а доріжки вистелені дорогою плиткою з каменю.

На город під будинком Володимира Мухіна падає тінь від високих насаджень і паркану. Однак чоловік не жаліється на сусідів.

- Тут кожен сам по собі живе, - каже чоловік і йде в хату.

×