Кадрове перезавантаження - стратегія чи перестановка доданків?

Влада на Печерських пагорбах почала "весняні польові роботи". Засівають кадрові ярі культури, попередньо виполюючи не лише минулорічні озимі, а й політичні зарослі 2019 року. Яким буде врожай - ще те питаннячко.

Нагадаємо, рік тому також була серія гучних відставок. Тоді активна частина суспільства звинувачувала оточення президента Зеленського в поведінці за відомим корупційним стандартом: кому війна, а кому непогана перспектива особистої капіталізації.

Скандальна історія про закупівлю яєць для захисників фронту по 17 гривень за штуку стала "притчею во язицех".

І тепер українці шукають відповіді на питання: чи означає останній кадропад справжнє вигрібання "авгієвих стаєнь" Банкової та Грушевського? Чи йдеться про повну перепрошивку головного владного функціоналу заради збереження України? Чи це просто заміна меблів у пікантному закладі, а контингент (незалежно від прізвищ, бо насправді мова про світогляд) залишився той самий?

Водночас, цьогорічне перезавантаження посад має певну інтригу й дещо інший характер.

Першим кадровим оргвисновком президента Володимира Зеленського в лютому було гучне звільнення кумира мільйонів українців - головкома Валерія Залужного.

Як відомо, його замінив командувач Сухопутних військ Олександр Сирський.

Процес сьогоднішніх кадрових переміщень через відсутність конкретики, пояснень та відкритого, а не завуальованого діалогу влади з суспільством, має декілька оціночних варіантів.

З одного боку, він виглядає як виведення з-під можливого удару певних персон, наближених до Зеленського. З іншого – ця ротація, можливо, є заточенням під абсолют впливу глави ОП Андрія Єрмака.

Кадрова справа обіцяє бути тривалою. Президент анонсував нову серію звільнень у Кабінеті міністрів.

А зважаючи на те, що днями на масштабній корупційній схемі затримали не останнього СБУшника, який за сумісництвом, був близьким до Офіса президента, то "вангуємо" можливе перезавантаження і в СБУ.

Точно, не за Хуея?

Після відставки Залужного другим високопосадовцем, котрого позбавили крісла, став екссекретар РНБО Олексій Данілов.

Також пройшла певна ротація серед радників Офісу президента. Прикметним стало звільнення давнього друга Зеленського, котрий займав посаду першого помічника президента Сергія Шефіра.

Щодо Данілова, журналісти одразу ж вирішили, що екссекретар РНБО розплатився своєю посадою за те, що нібито образив спецпредставника Китаю Лі Хуея, перекрутивши його ім'я в телеефірі марафону. Із ким не буває. Однак і обговорювана тема певною мірою виправдовує емоційний випад Данілова. Він бурхливо відреагував на інформацію, що, нібито, Китай намірився торгувати українською землею і підштовхує Київ до пришвидшення мирних перемовин з Москвою.

Новим секретарем РНБО призначено голову Служби зовнішньої розвідки Олександра Литвиненка. Як запевнив заступник керівника ОПУ Михайло Подоляк, його кандидатура ухвалена через потребу посилити аналітичну складову РНБО.

То що Данілов був не достатньо аналітичним? Чи може просто втомився аналізувати в контексті чинної влади?

Олексія Данілова, за словами президента Зеленського, відрядять послом до Молдови.

За сценарієм Залужного, якого сховали з дипломатичною місією в тумані Альбіону.

З іншого боку цікаво, що реакція суспільства на відставку голови РНБО Олексія Данілова була відносно спокійною.

Данілов усе-таки людина яскрава, лідерського типу, яструб у владі, доволі гострий на слово, потурає і відповідає людським запитам на, як мінімум, вербальну розправу і домінування над ворогом. І от він зникає з медійного простору зі своєї посади й ніхто за ним не жалкує. Теж цікаве ставлення до суб'єкта та певною мірою показовий сигнал.

Нічого особистого?

Цікавим, з точки зору пристрасті президента до давніх друзів і партнерів, виглядає звільнення Зеленським Сергія Шефіра.

Cпівзасновник студії "Квартал 95" Сергій Шефір був в Офісі президента України першим помічником Володимира Зеленського з першого дня виконання останнім функцій президента. Тобто з 2019 року.

Він не просто давній товариш, а бізнес-партнер Володимира Зеленського, з котрим вони грали в команді КВК "Запоріжжя – Кривий Ріг – Транзит", а потім заснували "Квартал 95".

У коридорах влади подейкували, що звільнення президентського друга Сергія Шефіра давно стало питанням часу.

Нагадаємо, на ранніх етапах Шефір забезпечував комунікацію з бізнесменами, займався пошуком компромісів, тобто виконував конкретні завдання та певні ролі.

Потім, після замаху на нього в 2021 році, - ми досі не знаємо чи розкрили цей злочин, чи ні – публічність Шефіра знизилась до нуля. Формально він залишався в Офісі, але ми його не бачили й не чули. Тому важко зробити аналіз того сегменту, за який він відповідав.

Наразі ж, його відсутність на Банковій додасть йому певною мірою додаткової свободи, щоб займатись своїми справами. А може й справами президента, але вже поза прицілом ЗМІ та суспільства.

З іншого боку, ймовірно, президент Володимир Зеленський перестав дослухатись до його порад і це також є закономірним процесом.

Окрім Шефіра, Зеленський також звільнив заступників керівника ОП Олексія Дніпрова та Андрія Смирнова.

Гострий запит

Ексзаступник ОП Олексій Дніпров вже незабаром може стати ректором одного з українських вишів.

А от чим надалі займатиметься ексзаступник голови Офіса президента Андрій Смирнов, котрого називають скандальним політичним персонажем, у команді президента ще не вирішили.

А між тим Смирнов - цікавий штрих до картини про кадрову чистку, стиль майстра котрої нам не зовсім зрозумілий.

Був час, коли його називали людиною попереднього глави Офіса – Андрія Богдана. Його чимало українців сприймали як суфлера раннього президентства Зеленського.

Дехто асоціював Смирнова із проросійським "діячем" та колишнім заступником глави адміністрації президента Віктора Януковича - Андрієм Портновим.

Тож частина українського суспільства сприймає відставку Андрія Смирнова як досягнення власних результатів у невпинній і рішучій боротьбі з корупцією та залишками злочинної влади попередників у команді Зеленського.

Однак, визнаймо, що оцінка питань кадрових чисток не може мати стовідсоткових відповідей саме в цей момент. Політологічно за наслідками цих процесів необхідно слідкувати в плині певного часу та аналізувати з точки зору тих дій і заходів, що їх реалізовуватиме Офіс президента стосовно внутрішньої політики.

А наразі ми можемо лише зазначити, що Смирнов відповідав за питання організації міжнародного кримінального трибуналу щодо Російської Федерації і Україна повинна була досягнути узгодженого результату до кінця минулого року, але так і не вийшла на нього. Тому, здавалося б, логічно, що саме через недопрацювання на такому відповідальному напрямку Смирнова попросили завершити свою каденцію і - на вихід. Однак, так само було б логічно, якби це звільнення сталось наприкінці минулого року, а не аж у березні поточного.

Та й, об'єктивно, питання міжнародного арбітражу не знаходяться виключно в компетенції української влади. Цей рух потребує чималих дій з боку наших міжнародних партнерів, які орієнтуються аж ніяк не на Смирнова. Вони концентрують свою увагу на тому, наскільки реалістичними є момент і процес притягнення до відповідальності країни - окупанта.

Тож те, що стосується пана Смирнова, наразі виглядає як історія про заспокоєння частини суспільства.

Від любові до ненависті?

З чим пов'язується нова кадрова чистка? Зрозуміло, якщо за два останні роки зі своєї волі цього не сталось, то можна припустити, що на ці кадрові ротації вплинули західні партнери. Однак, найімовірніше, це лише одна з причин.

Вбачається, що президент Володимир Зеленський, розуміючи, що минулий етап і команда людей, з якими він прийшов до влади в 2019 році та яких вважав близькими до себе, - до певної міри мають бути заміненими з огляду на те, як змінився, чи трансформувався він сам.

Можемо припустити, що в умовах повномасштабної війни президент Зеленський змінився з точки зору ліберально-демократичних цінностей. Він, на наш погляд, набув більш жорстких складових авторитарного характеру.

Об'єктивно, війна як обставина надзвичайного стану змушує приймати складні рішення іноді такі, що потребують абсолютної лояльності. Критерій лояльності, чи критерій сумнівів у правильності рішення почасти в умовах жорсткості перестає бути таким, до котрого дослуховуються, а стає справжнім подразником.

Однак, найцікавішим не лише в цій історії свіжих кадрових чисток, а загалом у кадровій політиці президента є не ті люди, котрі були й котрих він позвільняв, а та політика чи та відповідальність, у якій президент залишається відданим принципу - "моя команда є найбільш близькою до мене". Він її змінює і очікує від неї чогось більшого, ніж було раніше. А це, ймовірно, - безапеляційне, безумовне слідування тим його побажанням і намірам, котрі він вважає єдино вірними.

Нам, мешканцям України, важливо те, як ця політика буде реалізовуватись і змінювати наше життя. Бо лідерство не міняється, супервпливова людина на кроки президента, глава його Офіса, також, а от змін зазнає команда менеджерів. Найвірогідніше, попередні не розділяли певні принципи, що сьогодні властиві чи домінують в Офісі президента. І ми не знаємо в чому проявляться ці кадрові зміни: чи в посиленні жорсткості всередині країни, чи в рішучості панів Єрмака, Подоляка, чи ще в чомусь?

Тобто цей спектр змін ми лише з часом зможемо усвідомити й засвоїти.

Пояснюємо на яйцях

А що в обгортці нинішніх кадрових чисток? Чергове питання без конкретної відповіді.

Нагадаймо, що першопричиною пакетного минулорічного кадропаду стали скандали між главою ОП Андрієм Єрмаком і одним із його заступників Олегом Татаровим.

Його підозрювали у корупції. Утім справу фактично поховав Шевченківський районний суд Києва за сприяння тодішньої Генпрокурорки Венедіктової. Під час Революції Гідності Олег Татаров отримав звання "Заслужений юрист України" від Віктора Януковича за "умілу організацію роботи підрозділів внутрішніх справ із забезпечення захисту прав і свобод громадян". При цьому Татаров мав неоднозначну позицію щодо подій Євромайдану.

Розбірки між їхніми людьми вихлюпнули чимало бруду. Олег Татаров ударив по креатурі Єрмака - тодішньому міністру оборони Олексію Рєзнікову, суспільство дізналось про схеми щодо завищених цін на продукти харчування для солдат. Яєчня вийшла дуже дороговартісною.

Єрмак не залишився в боргу - з посади полетів заступник генпрокурора, якого вважали людиною Татарова.

Тобто почало звужуватись коло керівників з орбіт заступників Єрмака - Тимошенка й Татарова, відтак і їхній вплив.

Другою причиною, став пресинг міжнародних партнерів на Зеленського, котрим відомі корупційні схеми в українській владі.

Наразі, найімовірніше, мова йде про комплексний перегляд Володимиром Зеленським людей, яким він довіряє. Щоби повністю виключити момент впливу на прийняття ним рішень тими персонажами, котрі раніше в силу історії, подій, що були спільно пережиті, мали вплив і можливість бути почутими й чию думку враховував президент.

Тож сьогодні ми відстежуємо ситуацію, в якій відбувається зміна, чи виключення цих людей із лав наближених і заміна їх на інших.

Водночас, чи можна цей процес назвати реакцією на нові виклики, що потребують нових рішень?

Ствердної відповіді на це питання також дати неможливо. Владу перезавантажують, як і раніше технічними людьми. Адже навіть секретар РНБО не впливав на формування політики. Він виконував технічну функцію. А формуванням власне політики, що виштовхується на внутрішні й зовнішні "ринки" займається Офіс президента.

Ці кадрові ротації в принципі не вказують на системне перезавантаження, на зміну стратегії, що її ми очікуємо від президента і влади в цілому, а є певною мірою технологією, що застосована після звільнення Залужного та всього Генерального штабу.

Водночас ця технологія не демонструє якусь глибинну зміну, певну мету, що її можна було б проаналізувати.

×