Блокада окупованого Донбасу почалася 26 січня. Офіційну реакцію на дії колишніх бійців добровольчих батальйонів наша владна верхівка обнародувала лише 15 березня. Зібравши для цього Раду національної безпеки й оборони.
Чого більше в таких запізнілих рефлексіях — вайлуватості, самовпевненості чи курячої сліпоти, що нападає на кожного мешканця Банкової?
Те, що війна на Донбасі — не лише кров, а й великі гроші, країна запідозрила ще навесні 2015 року. Коли між українською й захопленою московітами територіями почали курсувати так звані ешелони генерала Науменка, тодішнього начальника управління міліції в Луганській області. Кожна ходка приносила майже 10 мільйонів гривень. Возили серед іншого ліс і металопрокат, які ворог використовував для зміцнення своєї лінії фронту. Генеральські ешелони снували на очах фронтовиків. Не виключено, дехто з них вийшов тепер протестувати проти торгівлі на крові.
Влада робила вигляд, що не чує гуркоту вагонів і шурхоту коліс легальних і нелегальних автомобільних колон. А поодинокі спроби зупинити злочинні дії закінчувалися смертю. Згадаймо розстріл 2 вересня 2015-го групи по боротьбі з контрабандою в зоні АТО на чолі з волонтером і позаштатним працівником СБУ Андрієм Галущенком із позивним "Ендрю" та напад "невідомих" 1 березня торік на зведену мобільну групу "Щастя".
Зрештою, з контрабандою змирилися. На торгівлі з ворогом стали заробляти — від чергових на блокпостах до тилових генералів і високих київських чиновників та бізнесменів від політики. А співпраця з верхівкою терористичних ЛНР і ДНР стала настільки вигідна, що її почали закладати в підвалини нашої економіки. Уряд Яценюка зняв Україну з газової голки московітів. А уряд Гройсмана непомітно для суспільства зробив вітчизняну енергетику залежною від вугілля та примх збройних найманців Москви.
А якщо згадати посилення впливу російських банків у фінансовій системі країни, яке відбулося за свідомої чи несвідомої участі нинішнього керівництва НБУ, стає не лише сумно, а й страшно.
То чи треба було все це виправляти? Потрібно було брати верховних бізнесменів за барки? Відомо ж — економічно взаємовигідні війни можуть тривати скільки завгодно років.
Президент переконує нас, що стосунки з окупованими районами живлять у душах тамтешніх жителів любов до України. І що ця любов у майбутньому сприятиме поверненню в колись рідний дім.
Петра Олексійовича погано поінформували. Громадяни окупованих територій переконані — водою їх напуває не Україна, а Захарченко з Плотницьким, товарами забезпечують вони ж. Уцілілі після "нападу укрів" підприємства працюють завдяки підтримці Путіна. Електрику постачає також Московія — через спеціально прокладені дроти. Київська ж "хунта" несе самі біди — обстріли, руйнування заводів і мостів, безробіття. Законну пенсію й ту треба вимучувати. Тоді, як Путін свою розносить по домівках. Це намертво вбили в незахищені голови російська й місцева пропаганда.
Знайомі з окупованих територій твердять — закрийте всі шпарини, перестаньте годувати й закачувати сюди гроші через пенсії та зарплати. Ми потерпимо, а окупанти довго не протримаються.
Підприємства Ахметова й інших олігархів справді сплачували податки в наш бюджет. Але зарплати люди віддають у казну Захарченка та Плотницького. Туди ж ідуть і вивезені з України пенсії. Надходження з "материка" та пропійні гроші найманців і тримали на плаву фінансову систему бойовиків. На додаток Україна руками сановних контрабандистів сприяла персональному збагаченню терористичної верхівки.
Блокада зруйнувала економічну стабільність у саморобних республіках.
Ми не матимемо бюджетних надходжень від шахт і заводів Ахметова. Але вони не живитимуть і нашого ворога. Попри гучну "націоналізацію". Верхівка терористів запанікувала. Здійняла дипломатичну істерику й Москва. Годувати окупований Донбас тепер доведеться з її спорожнілої казни.
Провівши РНБО, Петро Порошенко перехопив ініціативу. І в політичній грі з Путіним, і як національний лідер. Тепер не авантюрист Семенченко й не вуличний розбишака Парасюк підриватимуть економіку окупованих районів. Тепер це, як і належить, робитиме президент. Хоч і не з власної волі.
Та чи надовго штаб блокади переїхав на Банкову? Що робитиме Петро Олексійович, якщо Москва таки звелить сепаратистам виконати ультиматум і ті повернуть украдене? Відновить торгівлю разом із контрабандою? І як діятиме, якщо не віддадуть? Має президент власний план чи знову позиратиме на Захід?
Аж доки Парасюк копне його ногою під гигикання Семенченка?
2 
1
Коментарі