"Як пішов із посади міністра фінансів, то друзі кажуть, що почав краще виглядати, — усміхається лідер партії "Реформи і порядок" Віктор Пинзеник, 55 років. — Родина завжди з полегшенням зітхає, коли я йду з уряду. Бо вони майже не бачать мене вдома".
Пинзеник у лютому цього року подав у відставку через незгоду з бюджетною політикою прем"єр-міністра Юлії Тимошенко. Нещодавно почав викладати в Банківському інституті та Академії праці. До офісу партії заходить рідко. Однак на інтерв"ю запрошує саме туди. Сідає спиною до великого фото. На ньому — відображення в калюжі юнака із прапором "Так!". Поряд ні фото президента, ні прем"єра. Про політику просить не говорити.
Як сприйняли представлений урядом бюджет наступного року?
— Як і попередній, він нереальний. Більш того, значно складніший. Бюджет — це головний фінансовий план країни, який має давати відповіді: що маємо й куди рухаємося. Документ цього року таких відповідей не дає.
Бюджет 2009-го був завищений на 40 мільярдів гривень. За вісім місяців недоотримали 40 мільярдів гривень. А наступного року план надходжень у загальний фонд виросте на 51 відсоток. Дірка ще збільшиться! Недоотримані доходи автоматично стануть дефіцитом у 155 мільярдів гривень. Кожна друга гривня видатків бюджету не матиме джерел надходження. Звідки їх узяти?
Позичити?
— Можна, але якщо сім"я живе на зарплату 2 тисячі гривень і має зобов"язання по кредиту 4 тисячі, то позичатимуть до певного часу. Країна не може позичити таку суму. Немає звідки. У проекті бюджету ми вже маємо зобов"язання щодо сплати боргів на 22 мільярди гривень — це лише відсотки. У шість разів більше, ніж торік. Це небезпечна дорога.
Якби мова йшла про плавне наростання боргів, ми б говорили лише про борговий тягар. Але збільшення дефіциту настільки велике, що тут уже ризики іншого характеру. Такі виникають, коли намагаються залучити Нацбанк до фінансування дефіциту бюджету.
Тимошенко це свідомо робить?
— Є речі, яких неможливо уникнути, ставши на шлях дефіциту й боргу.
Уряд наступного року планує вдвічі збільшити запозичення. Це може призвести до дефолту?
— Країну ведуть до дефолту. Але дефолт — не приреченість. Його можна уникнути. Україна ж переживала подібне в 1998–1999 роках. Тодішня трикратна девальвація була спричинена борговими зобов"язаннями. 2000-го країна також стояла на порозі дефолту. Ми уникнули його, прийнявши бездефіцитний бюджет. Безпрецедентне для політичної практики рішення.
Цього року Україну взяв на утримання Міжнародний валютний фонд. Але так
не може бути вічно
Зараз реальний борг складає 24 відсотки валового внутрішнього продукту. Станом на липень — 218 мільярдів гривень. До кінця року він може зрости ще на 50 відсотків. Ми стрімко нарощуємо борги.
Коли уряд віддаватиме їх?
— По короткострокових запозиченнях розраховується вже. Борги треба повертати, бо невіддача навіть на внутрішньому ринку — це дефолт.
Проблеми боргів відкладаються на майбутнє, але не зникають. У таких умовах не буває дешевих кредитів. На відкритому ринку позичають під 23–24 відсотки річних. Тобто кожні 10 мільярдів коштують ще 2,5 мільярда гривень. Лише Міжнародний валютний фонд та Світовий банк виділяють дешеві гроші. Але Валютний фонд ніколи не дасть 130 мільярдів, бо це не доброчинна організація. А за включення друкарського верстату доведеться відразу платити інфляцією.
Скільки Нацбанк надрукував грошей для потреб цьогорічного бюджету?
— 27 мільярдів гривень. Але емісія була не тільки по цьому каналу. У першому півріччі наклалися два процеси: відтік депозитів та емісія. Надруковані гроші не пішли в обіг, бо люди поклали їх "під сукно". З іншого боку Нацбанк вилучав гривню через продаж валюти. Тому поки що ми не відчули руйнівних наслідків емісії. Але все має межу. Якщо ви не маєте грошей, то не маєте права їх витрачати. Раз немає грошей, слід сказати людям правду і платити в міру того, що є.
У Партії регіонів порахували, що кожен українець через урядові запозичення винен 18 тисяч гривень.
— Не знаю, як вони рахують, але це не так, — бере калькулятор. — 218 мільярдів гривень ділимо на 46 мільйонів (населення України. — "ГПУ"). Виходить 4700. До кінця року буде майже вдвічі більше. Але 18 тисяч ніяк не виходить.
Тимошенко говорить, що все йде до обвалу гривні та доведення економіки до колапсу. Це дасть привід ввести надзвичайний стан і не проводити президентських виборів?
— Легко було б давати відповідь на це запитання при коректній політиці Національного банку. Якби ми не мали проблем зі спекулятивними речами, я б однозначно відповів, що всі проблеми — у бюджеті, а не в політиці Нацбанку.
Чи можливо постановою уряду прийняти держбюджет?
— Якщо забути, що є Конституція і закон, то можливо.
Що чекатиме Україну з бюджетом, який пропонує уряд?
— Україна не довго протягне. Два-три місяці пройде, й доведеться зовсім інший документ приймати. Цього року подібного не сталося тільки тому, що Україну взяв на утримання Міжнародний валютний фонд. Але так не може бути вічно. МВФ — інструмент тимчасової підтримки країн, в яких виникають проблеми. До нього ж уряди всіх країн складають гроші. Україна мусить вийти зі складної ситуації й повернути гроші. Тим більше, ми не належимо до найбідніших країн. За підсумками цього року будемо мати ВВП на душу населення 2,5 тисячі доларів.
Чому з такими проблемами в країні збільшують фінансування оздоровлення міліції, депутатів, Секретаріату президента, Державного управління справами?
— Безкоштовне оздоровлення — це нонсенс, радянський маразм. Я в Мінфіні свого часу говорив: до мене за квартирами, путівками не ходіть, я готовий говорити про зарплату. А тут 46 мільйонів людей працюють на те, щоб 100 чи 200 тисяч могли відпочити. Це та сама оплата праці. Так само безкоштовна квартира — усе суспільство працює, щоб зробити комусь подарунок.
Тоді за рік у Міністерстві фінансів ми зекономили 149,5 мільйона гривень видатків на власне утримання. Зараз я не думаю, що міг би про це з ними (підлеглими. — "ГПУ") говорити, дивлячись, як наліво й направо йдуть мільярди.
Якщо БЮТ і "Регіони" домовляться про прийняття бюджету, ви будете впливати на своїх депутатів із партії "Реформи і порядок"?
— Я висловив свою позицію по бюджету, — повторює кілька разів.
Вас часто бачать у Секретаріаті президента. Вам запропонували посаду?
— А коли мене хтось бачив там? Можливо, десь півроку тому. Мені робили пропозицію, але я відмовився. Не хочу зараз бути на держслужбі.
А після президентських виборів?
— Я ніколи не відмовлявся від професійної роботи і не відмовився би зараз. Але поки нова влада не сформована, немає сенсу говорити про щось.
Пинзеник працював у шести урядах
Віктор Пинзеник є одним із тих, хто пропрацював найбільше в різних урядах. 1992-го був міністром економіки за прем"єр-міністра Леоніда Кучми. Із 1994 по 1996-й працював першим віце-прем"єром та віце-прем"єром в урядах Віталія Масола, Євгена Марчука та Павла Лазаренка. Пізніше — міністр фінансів у Кабмінах Юрія Єханурова та Юлії Тимошенко.
Пинзеник не жалкує, що пішов з уряду Тимошенко. Каже, викладацька робота й спілкування зі студентами приносять йому задоволення. Двійок ніколи не ставить. Колишні його студенти розповідають, що за відмінне навчання одному з них він подарував фотоапарат.
Від першого шлюбу Пинзеник має двох доньок. Із теперішньою дружиною познайомився, коли викладав економіку у Львівському університеті. Марія була студенткою, молодшою на 15 років. Вони побралися 1993-го. Цього ж року народився син Володимир. А позаторік — Віталій.
— Ми завжди старшого брали в торбу і — поїхали, — пригадує Віктор Михайлович. — Дитині було п"ять тижнів, коли він здійснив першу мандрівку на "таврії" з Києва в Закарпаття. Обоє хлопців уперше побували за кордоном у 2 роки. І коли їхав менший, то старший сказав: "Обов"язково заведіть Віталіка на пиво, туди, де я був". Він колись сфотографувався в польському барі з кухлем.
13 
1
Коментарі
17