пʼятниця, 17 червня 2011 06:00

"У всіх політиків цілі однакові — влада і гроші" - Суслов

Автор: фото: Андрій Шматов
  Віктор Суслов: ”Боюсь, під гаслом заборони продажу землі іноземцям приховують ідею скупити її за безцінь, щоб перепродавати тим же іноземцям”
Віктор Суслов: ”Боюсь, під гаслом заборони продажу землі іноземцям приховують ідею скупити її за безцінь, щоб перепродавати тим же іноземцям”

Колишній міністр економіки та екс-нардеп 56-річний Віктор Суслов має робоче місце в одному зі столичних офісів бізнес-центру. Каже, консультує фірму, засновану бразильськими бізнесменами.

Назвіть приклади успішного проведення реформ нинішньою владою?

— Влада називає реформами кожну спробу щось змінити. Але підвищення акцизу або збільшення пенсійного віку — це не реформа, а спроба зменшити дефіцит бюджету.

Саме слово "реформа" пов'язане зі змінами життя на краще. Оскільки рівень добробуту більшості українців погіршується, а доходи окремих чиновників з уряду збільшилися на сотні мільйонів доларів, тому в головному дії влади — не реформи. Це цілісна політика забезпечення інтересів панівних класів.

Президент має повноваження, яких досить для проведення будь-яких змін. Чому не використовує їх для покращення життя людей?

— Будь-хто на посаді президента вимушений нести більшу відповідальність перед тими, хто привів його до влади, ніж перед тими, хто за нього голосував. Для того, щоб змінити систему, Янукович мав би піти проти 300 мільйонерів у парламенті, мільярдерів в уряді. Але після цього вони перестануть його підтримувати.

Грузинський президент Саакашвілі показує, що глава держави може зламати систему.

— Можете вважати, що в Україні нема такої особистості.

Із чого треба почати реформи?

— Щоб держава була ефективною, потрібні чесні чиновники. А значить, треба боротися з корупцією. Моє неформальне спілкування з людьми з органів влади говорить про те, що чиновницький апарат не дає проводити реформ. А корупція в багатьох напрямках збільшилася.

Влада мала б почати нещадно урізати видатки на власне утримання. Натомість вона забезпечує себе додатковими пільгами: держдачами, автомобілями, санаторіями. І все це — за рахунок платників податків. Ці видатки невиправдані в бідній країні. Але їх роблять, причому роблять демонстративно.

Чим пояснити такий цинізм влади?

— Абсолютною впевненістю в безкарності й тим, що вони знову потраплять у парламент.

Яка ймовірність соціальних вибухів у країні?

— Низька. Жертвувати собою заради спільних інтересів важче, ніж поїхати з країни. Тим паче кордон відкритий. У Європі брак робочої сили, оголошено крах політики багатокультурності. Це дає більше шансів для вихідців із християнських країн. Правда, нашим пенсіонерам їхати нема куди. Їм можна тільки поспівчувати.

Якою буде Україна через 10 років за умови консервації нинішньої моделі відносин?

— Олігархи муситимуть завозити на свої підприємства робочу силу з інших країн. Завезти її легко, вивезти тяжко. Особливо — представників перенаселених країн, яким тут сподобається. Тому постане питання про долю України взагалі.

Кажуть, світові лідери хочуть звільнити українські землі для інших народів. Вірите в це?

— Не вірю. Та ж Канада чи США сприяють переїзду на роботу кваліфікованих працівників без огляду на національність. Їм потрібні таланти, які створюватимуть прибуток.

В Україні змова може бути в тому, що громадянам нав'язують другорядні питання — Бандери, мови. Ніби це має значення для життя сучасної України. Тим часом країна гине не від російської мови, а від того, що виїжджають носії української.

Що має статися, щоб влада перейшла до реальних реформ?

— Реформи народжуються з реальних потреб. Значить, економічна криза має набрати таких гострих форм, коли рівень добробуту більшості людей стане недопустимо низький. Для цього є значні передумови: неконкурентоспроможність нашої економіки, великий зовнішній борг, зростання ціни газу, еміграція талановитих людей, демонтаж економічних зв'язків із пострадянським простором.

Гостра криза може вивести на перший план інші політичні сили. Мабуть, вони будуть більш патріотичними й менш зв'язані бізнесом. Зсув може бути вліво, але в специфічних формах. На Західній Україні він уже відбувся. "Свобода" — лівацька партія з націоналістичним відтінком. На Сході подібні рухи будуть прокомуністичними.

Коли може початися ця велика криза?

— Зараз виплата зовнішніх боргів держави йде за принципом фінансової піраміди — щоб виплачувати старі позики, беруть нові. Довго так бути не може. На якийсь час покращили показники, отримавши гроші від продажу "Укртелекому". Наступного року можуть розпочати продаж землі. Але, боюсь, під гаслом заборони її продажу іноземцям приховують ідею скупити землю за безцінь, щоб перепродавати тим же іноземцям.

Велика криза посилить сепаратистські настрої в різних частинах України?

— Ідеї розподілу нагніталися централізовано й послідовно з 2004 року. Щоб вирішити цю проблему, можливо, слід змінити форму устрою на федеративну. Кожен регіон має отримати те, що хоче.

Що порадили б президенту?

— Усі заяви президента хороші й правильні. І в КПРС усі заяви були правильні. Життя ж іде за власними законами.

Думати, що колись влада буде думати про народ — утопія. Колись Вадим Гетьман мені говорив: "Головне у Верховній Раді зрозуміти, що є партії, які грають по правому краю, а є що грають по лівому. Але цілі у них одні — влада і гроші". На Заході протиріччя не такі гострі, бо існує спротив із боку громадянського суспільства, опозиційних партій, профспілок тощо. У нас цього нема.

Що є сильною і слабкою стороною влади?

— Cильна в тому, що вони контролюють усі три гілки влади: виконавчу, законодавчу, судову. Це створює умови, коли поріг, після якого настає вибух, може бути опущений дуже низько. Є приклад Голодомору. Дослідники дивуються, чому народ тоді не повстав? Виявляється, таке можливо.

Слабість влади є продовженням її сильних сторін. За такої політики триватиме тотальна деградація країни.

Вам пропонували піти у нинішню владу?

— Так, не на досить високі посади. Я відмовився. Хоча, якби бачив чесну й патріотичну владу, пішов би навіть простим спеціалістом.

Ходити без собаки було небезпечно

Віктор Суслов викладав у Харківському університеті. 1984 року йому запропонували поїхати працювати до Мозамбіку. Він тоді тяжів до соціалістичної моделі розвитку, тож отримував підтримку СРСР. Суслов 10 місяців учив португальську на курсах при Московському педінституті іноземних мов.

— Навчання проходило в малих групах по четверо осіб. Щодня, зранку до ночі — суцільна португальська. Тож ми знали мову краще за випускників "ін'язу".

У Мозамбіку Віктор Іванович три роки викладав економіку.

— Йшла громадянська війна, хоча столиця жила на березі океану тихо. Зрідка були теракти, вибухи. Через високий рівень злочинності ходити без собаки було небезпечно. Завів собі німецьку вівчарку. Місцеві бояться вівчарок, бо так їх привчили колонізатори. Зараз у мене боксер Вілі.

 

Віддав квартиру в Харкові

Віктор Суслов закінчив економічний факультет Харківського університету. 1992-го консультував Адміністрацію президента. Двічі — 1994-го і 1998-го — обирався народним депутатом. Був міністром економіки першого уряду Пустовойтенка, заступником міністра внутрішніх справ Цушка. Очолював Держкомісію з регулювання ринків фінансових послуг.

Знання португальської допомогло Суслову керувати групою фахівців з міжпарламентських зв'язків із Бразилією.

Мешкає в центрі столиці у квартирі, яку отримав за президентства Кравчука, віддавши взамін житло в Харкові. Їздить в авто "Нісан Мікра". Дружина Галина — дитячий лікар. Донька Олена народила двох онуків.

 

Зараз ви читаєте новину «"У всіх політиків цілі однакові — влада і гроші" - Суслов». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

9

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі