Про загибель батька Вікторія Сергієнко дізналася по радіо

 

— Всі беруть вінки з жовтими і синіми. Зараз жовтий — символ сонця, свободи, — каже 62-річна Наталія Василівна з міста Корсунь-Шевченківський Черкащини. 8 квітня ­продає квіти на вул. Мічуріна. За 300 м від ятки прощаються з самооборонцем 57-річним Василем Сергієнком, якого 5 квітня закатували невідомі.

— Сьогодні всі беруть Василю вінки, — продовжує. — Він був моїм постійним клієнтом. Мамі купляв колготки, не стіснявся брати їй більйо. Ніхто так маму не любить. Хто покинув би сім'ю, щоб доглядати маму. І жінку любив, дівчат не водив.

— Я з Васі завжди брав приклад. Він спортом займався, дуже сильний був, — 51-річний Валерій Усик купує ­вінок.

О 9.00 чорний катафалк привозить закриту лаковану труну. Її знімають четверо самооборонців. На асфальті досі видно плями крові — сліди побиття Сергієнка.

— Кришку можна відкривати? — запитують у самооборонців.

— Можна, його підмарафетили.

Труну заносять до двору, відкривають. До тіла припадає дружина покійного Валентина, донька Вікторія й мати.

О 10.00 до двору під'їжджає колона автомобілів із прапорами. Виходять кілька десятків самооборонців у камуфляжній формі. Тримають українські прапори, у декого на плечах висять автомати та рушниці.

— Василь мені ще 21 лютого казав, що скоро помре. Тоді на площі в Корсуні виступав. Говорив, що накопав багато компромату на одного бізнесмена, мав документи, — розказує сусід Валентин Темненко, 62 роки.

Сергієнка відспівують у Спасо-Преображенському храмі в центрі міста. Труну накривають національним прапором.

— Коли дізналися, що за ним стежать, пропонували охорону, — каже само­обо­ронець 42-річний Михайло Кравченко з автоматом через плече. — Відмовився. Говорив, що ні від кого не ховається. Василь ніколи не прагнув влади, хотів лише навести порядок у місті. Ми замінили директора Корсунського лісгоспу, який незаконно вивозив ліс в Одесу. Змусили написати заяви голову райдержадміністрації, його заступників, начальника міліції. Часто нам відкрито казали: "Вас треба відстріляти".

Опівдні труну виносять із церкви під крики "Герої не вмирають! Вмирають вороги!", "Герою Василю Сергієнку — слава, слава, слава!". Колона рушає до кладовища за місто.

— Востаннє я бачила Васю 8 березня, коли приїздила в Корсунь, — плаче вдова 56-річна Валентина. Вона приїхала із Запоріжжя. — Він мене проводжав на потяг і вскочив у тамбур. Міцно обійняв — ніби відчував.

— Про смерть тата дізналася з новин по радіо, — додає донька Вікторія.

Василя Сергієнка поховали біля батька. На могилі посадять кущ калини, як написано в заповіті.

×