Порошенко мовчав. Майже рік. Вичікував слушних обставин для зустрічі з журналістами.
І от ці обставини настали. ЄС оголосив про безвізовий режим. У столиці буяє континентальна пісенна олімпіада. Захід схиляється до продовження санкцій проти войовничого сусіда. Новий президент США приязно посміхнувся, тиснучи руку міністрові наших закордонних справ. А на вітчизняних теренах четвертий місяць править бал збільшена вдвічі мінімалка. Та й скандальний опалювальний сезон скінчився.
Висидів. Можна виходити до людей.
Козирів на руках Петра Олексійовича справді більше, ніж було, приміром, півроку тому. Та чи перекриють вони емоційно те, що нині роз'їдає душі українців? Війна досі господарює на Донбасі в лахах АТО — з усіма бізнесовими вигодами для головного бізнесмена країни та його сподвижників. Блокада зони окупації, яку президент перехопив у Семенченка з Парасюком, трансформувалась у щось не дуже зрозуміле — і також, кажуть, не без вигод. Періодично спливає інформація про таємні переговори з Путіним, що ніяк не коментується. Рідний син витанцьовує у футболці московітів, які в цей час вбивають українців. Замість владних структур убивство журналіста Павла Шеремета розслідують його колеги. Та й комунальні платіжки лежать несплаченими — влада до денця спорожнила людські кишені, ще й зекономлені субсидії забирає, попри обіцянку.
Тому й виникло побоювання: ой не те висидів Петро Олексійович. Крутитиметься під вогнем запитань, наче карась на пательні.
Побоювання справдилися частково.
Спрацювали вроджене вміння Петра Порошенка випереджати незручні запитання й гранична толерантність журналістів.
Помічники, що рік відсиджувалися в кабінетах, вийшли на люди. Один розповів про міжнародні тонкощі врегулювання війни на Донбасі. Другий — про безальтернативну європейськість. Третій дорікнув, що українцям слід не прибутки гаранта рахувати, а поцікавитися, на що сім'я президента їх витрачає. Он лише на армію за три роки віддано 350 мільйонів гривень.
Розмова потекла мирно, по-сімейному.
Про незручне запитували винувато, президент поблажливо кивав: розумію, робота у вас така. І промовляв більш чи менш прийнятну відповідь.
Пані Гонтарева ще не звільнилася, тож говорити, що Нацбанк кинуто напризволяще — неправильно.
Плівки Онищенка (підозрюваний у розкраданні коштів і завданні збитків державі на 3 млрд грн нардеп. Утік за кордон і заявив про записи, на яких нібито з президентом домовляється про продаж голосів у парламенті. — ГПУ) не слухав і не буду. Вони промовляють не у стінах нашої прокуратури, а "з‑за бугра", тому не можуть бути правдою.
Якщо є в країні переслідування незгодних, то це — побічні ефекти протидії гібридній війні московітів.
Електронні декларації — величезне досягнення. Те, що зафіксована в них брехня безкарно зависла, — не принципово. Головне, суспільство знає, хто з можновладців скільки надбав, і зробить висновки.
Президент, упіймавши натяк, заговорив про скандальну футболку 16-річного сина. Це, мовляв, був такий собі вертеп: хтось убрався чортом, а Михайло — московітом. Синові вказано на неприпустимість вчинку.
Лише раз витримка зрадила президента: коли спитали про прибутки непроданого банку (Міжнародний інвестиційний банк, основним акціонером якого є Петро Порошенко, збільшив прибуток на 278% торік, повідомляла преса. — ГПУ).
Провалом прес-конференцію Петра Олексійовича назвати не можна. Але висновок він зробити мусить. Для глави держави слушних і неслушних політичних моментів не має бути в принципі. Треба виходити до людей і регулярно звітувати про роботу — вдала вона чи невдала.
2 
1
Коментарі