Між Україною 2012-го і Україною 1980 року обираю першу

 

Наскільки успішно Україна пройшла перші 21 рік своєї незалежності, розповідає президент Центру економічного розвитку 67-річний Олександр Пасхавер.

— Визначальними є два фактори — які провели реформи за цей час і який вони дали результат.

За першим параметром, найуспішніші — роки першого терміну правління Леоніда Кучми. З 1994-го по 2000-й відбулися кардинальні перетворення, які й заклали підвалини нашої держави. Також було створено умови для розвитку малого бізнесу — це принципово змінило країну. У другій половині 1990-х запровадили стабільну валюту, а потім знищили бартер. Наша економіка стала ринковою, що визнав світ.

Однак створене тоді є лише ескізом держави. Реформи не довели до кінця. Леонід Кучма — кажу це як колишній його радник — публічно й непублічно говорив, що під час другого свого терміну їх треба різко поглибити. Цього не сталося через політичну обстановку. Близькі до Кучми люди казали, що більшість другого терміну він був у депресії.

Віктор Ющенко в цьому напрямку нічого не зробив. Це поглибило проблему. А щодо нинішнього президента, то ті реформи, які необхідні, суперечать його ідеології та інтересам. Тому їх не втілять. У підсумку ми досі пожинаємо плоди зробленого у другій половині 1990-х.

Одним із цих плодів було економічне зростання з 2000-го по 2008 роки. За другим критерієм — розвитком економіки країни — найуспішнішим є саме цей період. Утім, значну роль у тому успіху відіграла зовнішня кон'юнктура. З початком кризи Україна показала себе як одна з найгірших країн світу. Управління було негнучким, політичної спадкоємності не було, а це також критично важливо. Не було довіри, у найширшому розумінні цього слова: довіри громадян до держави, між політичними силами, між громадянами. Перші роки кризи можна вважати найгіршим часом для нас.

Що буде далі, залежить передовсім від стану суспільства. Саме воно є причиною низької якості наших еліт. Адже так звана політична еліта — всього лише ті з нас, хто дорвався до влади.

Дуже багато залежатиме від того, якою мірою люди усвідомлять цінність свободи. Наскільки визнають, що верховенство закону — це найзручніша форма життя. Зараз це розуміння є в дуже малої кількості людей.

Між тим суспільство кипить. Незабаром до влади прийде покоління "небитих". Не хочу сказати, що нові будуть моральніші від теперішніх. Ні, це марні сподівання. Але вони інакше ставитимуться до особистості й до свободи, а це визначально. Тому між Україною 2012-го і Україною 1980-го я обираю першу. Адже зараз є шанс на зміни в потрібний бік.

×