"Маріуполь хочуть взяти в котел" - експерт

 

Із політологом та конфліктологом 61-річним Григо­рієм Перепелицею зустрічаємось у його кабінеті в Дипломатичній академії при МЗС України на Михайлівській площі. Тут він очолює Інститут зовнішньої політики. У кабінеті на третьому поверсі обговорює з колегою тези його дисертації. Перед зйомкою підходить до дзеркала і причісує ледь сиве волосся.

Результатами зустрічі в "нормандському форматі" найчастіше є висловлення стурбованості західних лідерів щодо ситуації на Донбасі. Може, час переходити до "женевського формату" — за участі й США?

— Позиція Обами така, що це — проблеми Європи, а вони хочуть лишитися стратегічними партнерами з Росією і продовжувати діалог. Подібна позиція була й у Білла Клінтона 1994 року. Він казав, що холодна війна закінчилася. Допоки боснійські серби не захопили понад 80 відсотків території Боснії. Тоді США спохватилися, що може перестати існувати як держава і почали надавати боснійським мусульманам військову допомогу. Баланс сил між боснійськими сербами та мусульманами вирівнявся, і стало можливим досягнення мирних угод.

Хоч би як не хотів Порошенко не визнавати, що у нас є війна — вона є. Тому тільки військова допомога Заходу і баланс сил на фронті можуть привести до певного компромісу, коли будуть враховані інтереси обох сторін. Поки що цього немає.

Як Україні отримати допомогу за такої позиції США?

— Ми всіх ввели в оману. Говорили, що в нас антитерористична операція. На що міжнародне співтовариство заявило: тоді це — наша внутрішня проблема. Бо військова допомога за таких умов — це втручання у внутрішні справи. Ми не оголосили себе жертвами агресії, то на яку допомогу розраховуємо?

Розв'язана Росією війна проти України — це також і виклик Євросоюзу. Бачимо в ньому розкол. Одні країни намагаються дотримуватися цінностей, на яких той будувався. А в інших на першому місці — бізнесові інтереси, вони займають позицію Росії.

Які першочергові завдання стоять перед владою?

— Треба дати чітке визначення тому, що відбувається на Донбасі. Також — у яких відносинах із Росією. Ми дуже хаотично проводимо мобілізацію. При цьому демобілізованим бійцям пишуть, що травми отримали на виробництві. Керівництво держави досі не сформулювало своє бачення вирішення конфлікту.

Чого прагне Європа?

— Замирити ситуацію, щоб можна було зняти санкції з Росії. Страждає європейський бізнес. Франція втратила гроші — побудувала для Росії "Містралі" й не продала. На Меркель тисне німецький бізнес, бо мав великі преференції на російському ринку. Тому для ЄС головне питання — знайти спосіб зняти санкції з Росії та відновити старі відносини з нею. Те, що це коштуватиме територіальної цілісності України, їх мало турбує. За нас ніхто країну не боронитиме.

Які найімовірніші сценарії розвитку подій?

— Перший — наступ ворога на тактичному і стратегічному рівнях. Його планують у першій половині травня. Тактичне завдання — маріупольський напрямок. Хочуть якщо не захопити, то взяти в котел. Далі — відкинути наші блокпости до меж Харківської області. Це створить передумови для стратегічного наступу в глиб України. Цілком реально можуть загарбати ще дві-три області. Одночасно вдарити з Донбасу і Бєлгорода — на Харків.

Другий сценарій — замороження конфлікту. Бачимо, що керівництво України згодне на такий варіант. Тим паче, саме це прописано в мінських домовленостях. Проте це не буде Придністров'я чи Абхазія — заморозити ситуацію до кінця не вдасться.

Кремль зруйнував міжнародну систему безпеки. Якою буде нова?

— Цього ніхто не знає. Ми опинилися в епіцентрі глобального протистояння. Той, хто контролюватиме територію України, матиме домінантний вплив на всю Європу, Близький Схід.

Що чекає на Росію, адже діють санкції, ціна на нафту не зростає?

— Санкції діють дуже повільно і не б'ють по кожному росіянину. Постраждали багаті москвичі, бо зникли з полиць елітні продукти, які завозили з Європи. Проте у них є гроші в іноземних банках і вони можуть ними користуватися. А 70 відсоткам росіян байдуже. Вони в житті не бачили іспанського хамону (м'ясний делікатес. — "ГПУ"). Для них головне — місцева горілка. Робота є, картопля є, якось проживуть.

З другого боку, з російського ринку йде високотехнологічне західне виробництво. Обвал цін на енергоресурси також ударить по фінансовій системі. Поки що фінансові резерви є. Але їх ставатиме все менше і років за два на Росію чекає економічний колапс. Однак Путін ітиме до кінця. Про­довжуватиме підтримувати сепаратистів на Донбасі.

Розвал Росії працював би на нашу користь, бо тільки за цієї умови в нас з'явиться шанс повернути Крим. А на Донбасі, крім воєнного вирішення, іншого шляху немає. Повинні переконати Росію силою. Нам скажуть: це ядерна держава, значно потужніша за нас. Але Радянський Союз теж був ядерною державою і набагато сильніший Афганістану, однак війну там програв.

Як нам прискорити зміни?

— Має з'явитися нова генерація політиків. Влада, що прийшла на хвилі Майдану, виявилася не готовою до реформ. Не мають бачення, якою повинна бути країна. Бальцерович ключові реформи в Польщі запустив за три-чотири місяці. А в нас пішов другий рік після Майдану, а віз і нині там.

Як відійде стара політична еліта?

— Війна прискорює всі процеси. Раніше чи пізніше виведуть на чисту воду тих, хто хотів зберегти корупцію. Так уже сталося з колишніми генпрокурорами Махніцьким і Яремою. Цей процес набиратиме дедалі більших масштабів.

З якого середовища буде наступний президент?

— Вацлав Гавел (колишній президент Чехії. — "ГПУ") з'явився з театральної сцени. Порошенко відкрився в умовах екстремальної ситуації. Новий глава держави муситиме відповідати запиту, який буде на час виборів. Рік тому Порошенко йому відповідав.

Це може бути військовий?

— Важко сказати. Але це точно буде представник нової генерації.

30 кілограмів грибів зібрав Григорій Перепелиця два роки тому біля села Пухівка під Києвом. З них понад сотня — білі. Два були завбільшки з капелюх.

Працював у Генштабі

Григорій Перепелиця народився у селі Зайці Котелевського району на Полтавщині. За фахом — корабельний офіцер. Закінчив Військово-політичну академію ім. Леніна в Москві.

Працював у аналітичному центрі Генерального штабу Збройних сил України. Від 1995-го — начальник відділу воєнної політики Національного інституту стратегічних досліджень. Через вісім років став заступником директора інституту. З 2006-го — професор кафедри міжнародних відносин та зовнішньої політики Київського інституту міжнародних відносин. Очолює Інститут зовнішньої політики Дипломатичної академії при МЗС.

Дружина 57-річна Світлана працює бібліотекарем у Києво-Могилянській академії. Мають доньок 38-річну Ірину та 30-річну Ольгу. Обидві — дизайнери жіночого одягу.

Любить плавати в морі. Буває в Греції, Італії, Іспанії.

×