31 серпня засудженого на чотири роки колишнього міністра внутрішніх справ 48-річного Юрія Луценка перевели до Менської виправної колонії. Вона в селищі Макошине Менського району на Чернігівщині. Там відбувають покарання колишні судді, міліціонери, прокурори, митники, прикордонники, тюремні наглядачі, еменесники.
Після відбуття половини терміну можна перевестися на дільницю соціальної реабілітації в селище Домниця, це 60 км від Макошиного. Через півроку, з дозволу адміністрації, — піти жити на поселення в селах Миколаївка або Гребля Менського району. Це — 5-кілометрова зона навколо Домниці. Тепер там живуть шестеро.
Якщо Юрієві Луценку дозволять піти на поселення в липні 2013-го, то до нього повинна буде приїхати дружина або батьки. Їм разом доведеться жити в орендованому або купленому будинку до закінчення терміну ув'язнення.
У центрі Миколаївки запитую двох жінок, хто продає будинок у селі.
— Оксана Летушко дідову хату збуває, — каже одна з них. Розповідає, як знайти. — Дом старий, ремонт треба. Но жить можна.
Цікавлюся, чи знають, що в їхньому селі може поселитися колишній міністр внутрішніх справ.
— Ми не протів. Єслі Луценка поселять, то до нього в гості будуть їздить на крутих машинах усякі депутати, а дорога в нас тут погана, може, хоч тоді поремонтірують. Да і дружить йому буде з ким тут. На Булавчиному хуторі є дачі депутатів київських.
Іду центральною вулицею дивитися хату, яку продає 38-річна Оксана Летушко. Вона — поряд із фельдшерсько-акушерським пунктом. Обгороджена старим дерев'яним парканом. Побілена, веранда дерев'яна, пофарбована у вишневий колір.
— Прошу недорого, 10 тисяч доларів, — каже жінка. Усередину не запрошує. — Газ проведений у грубку, город — 15 соток, є сарай, погріб, сад. Правда, усередині треба ремонт робить. Колись шарова молнія була залетіла. Літала-літала, билася об стіни, потолок, залишилися вм'ятини волнами. Готова поторгуватися, так шо на ремонт хватить. Сусіди тут хароші.
Вулицею везе на візку кукурудзиння 58-річний Андрій Косовіч.
— І моя дочка дом продає. Хароший. Вода, газ у хаті. Ванна є. Дві спальні, огромний зал. Усе чисто, виклеєно, покрашено — заходь і живи. Усього за 20 тисяч доларів. За городом — річка, ліс.
Запитую, чи продали б хату Юрієві Луценку.
— Канєшно. Мені Луценко, як чєловєк, нравиться. Справедливий він. І я люблю справедливість і порядок. Жалко, шо так получилося. Єслі він приїде до Миколаївки, готовий і словом, і ділом помогти. Коль подружимося, я його на рибалку, і за грибами на своїх "жигулях" звожу. Єслі посадить город, у мене трактор свій — поможу. Жінка моя, Галина Іванівна, отлічно готовить. Може даже домработніцею в його бути, — каже Андрій Миколайович. — А як не захоче в нас жити, то кума моя в селі Перше Травня дом продає. Там не дом, а куколка, двохетажний. Поїдьте, подивіться.
На поселенні в Миколаївці із батьками-пенсіонерами живе 42-річний Костянтин Яворовський на прізвисько Айверік, колишній член краматорського злочинного угруповання "17-та дільниця". Його будинок оббитий сайдингом, дах залізний.
Стукаю у хвіртку. У дворі гавкає собака. Двері відчиняє Костянтин. Дозволяє зайти подивитися будинок. Притримує вівчарку за ланцюг.
— В марте 2013-го я освобождаюсь, собираюсь продавать, — говорить. — В доме у меня все удобства. Машинка стиральная. Встроенная кухня и столовая. Две спальни. Идем покажу, не бойся.
— А чого мені боятися? Ви ж не вбивця, — кажу.
Костянтин Яворовський усміхається.
— Дом я полностью перестроил. Купил его за 8 тысяч долларов, вложил столько же. Теперь хочу продать за 18 тысяч баксов. Вот спутниковую тарелку поставлю, новый забор и будет полный комплект. Тому, кто купит дом, оставлю всю мебель, холодильник и стиральную машину. Участок очень хороший. Я снес все старые постройки, оставил только погреб. Лужайка, грядки, земли 40 соток. От огорода до речки 100 метров.
— За що потрапили в ментовську зону?
— Бандитом был, бандитов убивал.
— І скільки замочили?
— Парочку. Не буду ничего о себе рассказывать, в интернете обо мне прочитаете. А Луценко пускай приезжает. Бояться ему здесь нечего. Все покажу, все расскажу, все порешаем.
На вулиці з доньками 3-місячною Валерією і 4-річною Софією гуляє 21-річна Ольга Плахотнюк. Її чоловік 26-річний Олександр теж живе на поселенні. Він родом із Черкащини, працював міліціонером у Києві. Був засуджений на сім років через бійку. Відпочивав із чотирма колегами в нічному клубі. Один із міліціонерів побився з братом радника депутата. Інші розбороняли. Тюремні строки отримали всі четверо.
— Я тут з осені прошлого года. Сначала знімали хату за 250 гривень, плюс свєт і газ, ще й дрова купляли. Але там условія не дуже. А в нас малишка. Нас пустила жити безплатно Любов Савченко. Тільки комунальні платимо. Хазяйка дала консервації, картошки. Саша робить на птіцефабриці в Березному. Надіюся, що до кінця года його випустять і ми поїдемо з Миколаївки. Так шо можемо Луценку хату уступити. День у Саші важкий. Підйом у шість, на автобус або пішки до Домниці, а оттуда вже везуть на роботу. Велосипедом або попуткою їздити поселенцям не можна. Каждий день треба відмічатися. За 5-кілометрову зону йому без мене виїжджати не можна. Коли я рожала в Чернігові, писав заяви, щоб провідати.
Дорогою назад заїжджаю до села Перше Травня подивитися будинок куми Андрія Косовіча. Перше Травня зняте з реєстрації і тепер вважається частиною Греблі. Дім — на околиці. 60-річна Любов Джикія перебирає в дворі картоплю.
— Дом хоть сьогодні продам. Площадь 110 квадратних метрів. На першому етажі п'ять комнат. Вода, газ, ванна. Тільки туалет надворі. Та хіба то проблєма для хазяїна зробить його в хаті? Велика літня кухня є. Коло хати гектар землі. Можна і басейн викопать, і поле для гольфу, і площадку для тенісу зробить. Від кінця городу до річки — 300 метрів. Я б не тільки Луценка пустила, а й того львовського. Як його? А, Зварич (колишній голова Львівського апеляційного адміністративного суду. Засуджений за хабарництво. — "ГПУ"). Хай приїжджає. Про ціну договоримося.
3 
1
Коментарі
21