вівторок, 02 лютого 2016 06:30

"Кожні 10 хвилин приносили поранених із Грушевського"

Автор: REUTERS
  Співачка Руслана годину грала бійцям ”Беркута” на фортепіано 11 лютого 2014 року. Піаніно поставили на барикадах по вул. Грушевського навпроти кордону силовиків. Вона почала концерт із 9-ї симфонії Бетховена ”Ода радості”. Потім виконувала пісні гуртів ”Бітлз” та ”АББА”. Щоб заглушити фортепіано, силовики увімкнули через колонки російську поп-музику.
Співачка Руслана годину грала бійцям ”Беркута” на фортепіано 11 лютого 2014 року. Піаніно поставили на барикадах по вул. Грушевського навпроти кордону силовиків. Вона почала концерт із 9-ї симфонії Бетховена ”Ода радості”. Потім виконувала пісні гуртів ”Бітлз” та ”АББА”. Щоб заглушити фортепіано, силовики увімкнули через колонки російську поп-музику.

Медпункт на Майдані працював із 30 листопада 2013 року. Його організували після першого розгону мітингарів.

— Приїхали медики з ­усієї України — із Дніпропетровська, Луганська, Криму. Столичні лікарі приходили на Майдан після робочих змін, — згадує начальник медичної служби на вул. Грушевського львів'янин 56-річний Ігор Ільків. Раніше був військовим лікарем в Афганістані, Югославії, Лівії, Сирії та Іраку. — Санітарія в медпунктах Майдану була на найвищому рівні. Щогодини змінювали разові рукавички й халати, проводили дезінфекцію. На початку січня різко похолодало і люди почали хворіти. Оглядав по 150–200 людей щодня. Пацієнтів бувало так багато, що спати доводилося в медпункті.

Там Ігор Ільків познайомився з майбутньою дружиною вчителькою 44-річною Лідією. Вона кашляла, прийшла по ліки.

— У неї була бронхіальна пневмонія. Доки лікувалася, працювала в нас медсестрою. За цей час зрозумів — жити без неї не можу. На день святого Валентина освідчився, а 30 квітня ми повінчалися.

У медичних мобільних групах працювали лікарі й медсестри. Вони ходили з медичними сумками по периметру Майдану. Надавали допомогу на місці. Чергували по 6 год. на добу. Стаціонар організували у Жовтневому палаці й Будинку профспілок.

— Хоч спочатку активних військових дій не було, роботи вистачало, — каже травматолог Арсен Галієнко. — Якось біля сцени людині стало зле. Тільки підбігли до нього, як гукають на протилежний бік. Там чоловік упав і розбив голову, в нього почався епілептичний напад. Тільки допомогли йому, як у наметовому містечку людині погано.

Багато ліків для медпунктів Майдану зносили кияни. За годину медикаменти приносили 20–30 осіб, згадує лікар Руслан Добровольський.

— Приходили й питали, що ку­пити. Мене вражала ця ­організованість. Але були й такі, які забігали по таблетки для домашньої аптечки.

Після 19 січня медикам стало важче працювати. Тоді на вул. Грушевського почалися зіткнення між мітингувальниками й міліцією.

— Працювали без перерв. Люди отримували травми від осколків гранат, гумових куль і каміння. Від госпіталізації майже всі відмовлялися, боялися арештів. Міліціонери тоді затримували постраждалих прямо в лікарнях, — додає Ігор Ільків. — Під ранок 22 січня кожні 10–15 хвилин у медпункт приносили поранених. Після 5.00 принесли хлопця з тяжкими пораненнями. Робили йому ін'єкції адреналіну, але не врятували. Ним виявився Сергій Нігоян. 22 січня до медпункту в Жовтневому палаці на ношах принесли хлопця з осколковими пораненнями ноги. Тільки зашили, як він зібрався кудись бігти. Казав: не можу тут без діла лежати. Там мої товариші. Мушу бути з ними. Довелося вколоти заспокійливе. Того ж дня прийшов зовсім молодий хлопець. Йому гранатою відірвало два пальці на руці. Зразу ж спитав, чи знають про це його батьки. Він відповів: не треба дзвонити. Думають, що я зараз на парах. Уже вдома скажу. Вони зрозуміють. "Беркутівці" не раз стріляли в медиків. Хоча ми допомагали і їхнім хворим, коли була така необхідність.

У квітні 2014 року неподалік Київської міської клінічної лікарні №17 відкрили пам'ятник "Янголам у білих халатах". Присвятили його медикам, які лікували майданівців.

10 лютого 2014 року Полтавський районний суд наказує виселити мітингувальників із приміщення облради. Під час засідання біля будівлі зібралися близько 70 активістів Майдану. Розгляд справи тривав 3 год.

11 лютого 2014 року. Цього дня на стінах будинків на столичній вул. Грушевського поблизу барикад з'являються "революційні" портрети класиків української літератури — Івана Франка в касці, Тараса Шевченка — з хусткою на обличчі та Лесі Українки — у протигазі. Їх зобразив київський стріт-арт художник Соціопат, своє ім'я і прізвище він не розголошує.

12 лютого 2014 року під домашній арешт з-під варти відпускають 20 "в'язнів Грушевського". Тоді ж у Харкові невідомі двічі обливають ­зеленкою Яценюка й Турчинова після відвідин Юлії Тимошенко в лікарні. Спочатку — холі, вдруге — на виході з лікарні. Один із нападників утік, другого спіймали. У нього були 15 пляшечок зеленки та пластикова пляшка з пульверизатором.

250 гривень заплатили журналісти телепрограми ­"Гроші" чоловікам з антимайдану за охорону машин автомайданівців 11 лютого 2014 року. Тітушки погодилися, але лише після 21:00. Тоді мають отримати гроші за стояння в Маріїнському парку. За 250 грн також зголосилися прибирати сміття на майдані Незалежності.

Зараз ви читаєте новину «"Кожні 10 хвилин приносили поранених із Грушевського"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі