Уряд на чолі з прем'єр-міністром Денисом Шмигалем працює понад два місяці. Верховна Рада досі не затвердила його програму дій.
Її до парламенту внесли 13 квітня. Документ містив дев'ять сторінок. Шість парламентських комітетів порекомендували відправити на доопрацювання. Після ухвалення програми уряд матиме річний імунітет — Рада не зможе відправити його у відставку.
Уряд Дениса Шмигаля призначили 4 березня після відставки Кабміну Олексія Гончарука. До його складу входять три віцепрем'єри, 15 міністрів. Трьох міністрів — енергетики та захисту довкілля, освіти і науки, культури та інформаційної політики, — досі не призначили. Цими міністерствами керують виконувачі обов'язків.
— Це не програма, а набір гасел. Найслабший документ, який бачив від урядів після Майдану, — каже економіст Володимир Дубровський, 58 років.
— Програма дій має ґрунтуватися на ідеології. Уряд має показати своє бачення майбутнього, цілі і методи їх досягнення. По-хорошому, документ має закінчуватися, як коаліційна угода під уряд Арсенія Яценюка у 2014 році. Там був план заходів, де прописали, хто за що відповідає, яке міністерство що робитиме. Зараз навіть близько такого немає.
Криза створює можливості. Хто її просто пересиджує, той втрачає. А хто використовує, той стає сильнішим. Сьогодні маємо уряд, який вміє тільки захищатися. Він не має картини, куди він хоче виходити.
Уряд вчасно оголосив карантин, це позитив. Але сама його конструкція — кричуще незграбна. Зробили похапцем, без продумування. Люди швидко втомилися.
Економічної політики не бачимо. Заходи з порятунку дрібного бізнесу і тих, хто залишився без зарплат, не працюють. МОЗ повертається до старих схем із закупівлями.
Уряд Шмигаля — слабкий. Неспроможний на зрозумілу політику, яка сприяла би виходу з кризи. Може протриматися довго, а можуть звільнити завтра. Чиновники не знають, що на них очікує. Через це Кабмін так важко було укомплектувати. Продовжити діяльність цього уряду може саме відсутність охочих прийти на заміну.
— Із програм попередніх урядів — Гончарука, Гройсмана — було зрозуміло, чим займатиметься Кабмін. У цій програмі немає конкретики, — говорить народний депутат від "Голосу" 30-річний Ярослав Железняк.
— Уряд повинен диктувати політику, народні депутати — допрацьовувати його законопроєкти. А Кабмін подав шість за півтора місяця, бо не знають, куди рухатися.
Уряд Яценюка впроваджував "Прозорро" (система відкритих закупівель за допомогою електронних торгів. — ГПУ), Кабмін Гройсмана — пенсійну, медичну реформи, приватизацію. Ті уряди були рушіями змін. А цей влаштовує теперішня ситуація.
— Між монобільшістю й урядом повинна бути співпраця. Інакше результату не буде, — говорить голова Комітету виборців України 46-річний Олексій Кошель.
— Зараз діалогу немає. З одного боку, влада монолітна, а з іншого — парламент і Кабмін працюють, як суперники. Підтримка законопроєктів уряду Гончарука була на рівні 24 процентів. Потрібна — втричі вища. І ця "хвороба" конкуренції, відсутності діалогу перейшла до уряду Шмигаля.
Майбутнє Кабміну прогнозувати складно. Але вони не стануть реформаторами, не зможуть похвалитися результатами. Це — стихійна команда, у формуванні якої прем'єр-міністр грав мінімальну роль. Її створював Офіс президента. Прискорити відставку може призначення Міхеіла Саакашвілі, який очолив Виконавчий комітет реформ.
3 
35413
Коментарі