— Приходять навіть 18-річні, які в армії не служили. Питаю: що ви будете робити? Кажуть: ну, хоч щось, чим зможемо помогти. Ми про мобілізацію не оголошували, але люди вирішили самі. Йдуть чоловіки від 18 до 70 років, — розповідає Євгеній Корж, 49 років, військовий комісар Черкаського військкомату. 2 березня городяни почали масово записуватися добровольцями на випадок бойових дій. Збір на 10.00 оголосили у соцмережах. За 3 год. записалися близько 70 осіб. Серед них екс-мер Черкас Сергій Одарич та голова обласної "Батьківщини" Анатолій Бондаренко.
На 4-поверховій будівлі військкомату висять два банери — "Запрошуємо на військову службу за контрактом. Випробуй себе. Здійсни свою мрію" і вигорілий "Збройні сили України чекають на тебе". Пообіді на парковці стоять кілька автівок. Із зеленого "Фольксваґена" виходять троє чоловіків, ідуть до військкомату. Прохідна відкрита.
— Якщо хата горить, то як можна сидіти? Російські амбіції на наші території ще з Радянського Союзу йдуть, — каже 67-річний Микола Коляденко. Він в окулярах, картузі й дутій куртці. На правій руці — шкіряна рукавиця. — Я служив у Радянській армії. Був у Чехословаччині, втратив палець у Афганістані. У Росії живуть більше сотні моїх кровних родичів. Зараз ніхто не дзвонить, не пише, — закурює цигарку у дворі. Його товариші йдуть в приміщення. — Всі знають, що таке КГБ і хто такий Путін, — у Коляденка кілька разів дзвонить мобільний телефон. Дзвінки збиває. — Я служив у підрозділі ГРУ — головного розвідувального управління. Все знаю: кулемет, автомат, умію водити броньовану техніку. Останній раз тримав автомат 1986 року, тоді нас призивали на навчання.
У двір військкомату заходить отець Юліан — настоятель храму Покрови Пресвятої Богородиці Української греко-католицької церкви.
— Я — військовий капелан. Священики теж треба в таких умовах, — отець Юліан був військовим капеланом у академії Сухопутних військ у Львові. Питає перехожих, де записують добровольців. — У житті вистріляв 30 патронів, коли проходили військове капеланство.
За півгодини виходить Микола Коляденко з товаришами. На парковці зустрічають кількох знайомих, які теж ідуть записуватися.
— Даїшники кажуть, завтра розпаковують мобілізаційний резерв. Заправлятимуть машини добровольців самооборони державним бензином. Даїшники будуть з автоматами. Усім дають бронежилети, — каже Василь. Назвати вік і прізвище відмовляється. Прийшов від обласного управління ДАІ, там записався в патруль.
Після 16.00 черги у військкоматі немає, але добровольці прибувають.
— Как бы там ни сложилось, все должны сюда прийти. Русские нам братья, но неприятно, когда хотят отобрать нашу страну. Хотят вернуть нам Януковича. Не получилось разогнать Майдан, теперь действуют по-другому. У меня трое детей, не хотел бы, чтобы они видели войну, — говорить 45-річний Олександр. Приїхав після роботи бежевою "дев'яткою". На скронях сивина. Дружині не сказав, що записався добровольцем.
— Якщо Крим заберуть, то України не буде, — говорить 28-річний Дмитро. Працює в рекламному агентстві, служив у армії. — Дії Росії — вина Януковича. Коли закінчаться гроші проплачувати російським солдатам, вони підуть. А він здасться. "Ура, Росія" кричать лінтяї, які нічого не хочуть робити.
З чорної іномарки виходить чоловік у стильному піджаку та джинсах.
— В армії не служив, але готовий брати зброю. І всі готові. Росія ввела війська, щоб контролювати Чорне море, — каже Ігор Валерійович, 43 роки. — Російські війська будуть іти на Київ, але швидше за все — заберуть Східну Україну і Крим.
Біля воріт курить молода пара.
— Пришли узнать, что происходит, по телевизору неправду говорят. Мы добровольцами идти не хотим. Воевать против кого? Правительство нелегитимно. Хотят мобилизацию, но подписать может президент. А Турчинов, какой он президент? Он так, — каже Євген, 27 років.
— У нас родственники в России. Мы не хотим войны. Они не воевать пришли, а охранять свои военные части. Чтобы изменилась страна, нужно менять менталитет. — говорить рудоволоса Катерина, 27 років.
Один з останніх у військкомат приходить Олександр Львович, 42 роки. Поспішає, бо в авто чекають дружина й дитина.
— Нас хотят разделить, так легче воевать. С Крыма они уже не уйдут. У них большая сила, воевать будет тяжело. Главное — отстоять Донецк и Харьков. А Крым можно будет отобрать после, — каже швидко біля дверей будівлі.
50-річний Володимир Іванович показує військовий квиток черговому.
— Ну і що, що мені 50 років? Я — радіст!
Той каже, щоб проходив на другий поверх.
— Якщо не будемо нічого робити і ждати доки в маньяків закінчаться 300 мільярдів на знищення нашої країни, то тут нічого не лишиться. Я не просто військовий, я — радіст. Маю свою компактну установку. Якщо почнуться якісь дії, то мобільний зв'язок вимкнуть. Люди мають виходити на вулиці — чим більше, тим краще. У Черкасах вийдуть 250 тисяч людей, у Миколаєві три мільйони — і Путін забере своїх.
3 
1
Коментарі