Перед виборами націонал-демократичні партії запросили бути їхніми обличчями громадських активістів та журналістів. Лише "Свобода" покладається на своїх членів і нардепів.
Наближення дня голосування на парламентських виборах та дані кількох соціологічних досліджень дозволяють уже сьогодні уявити склад майбутньої Верховної Ради. І що головне — за якими принципами її сформують.
Особливістю цієї виборчої кампанії стало те, що до списків партії-лідерів включили значну кількість громадських активістів, журналістів, командирів добровольчих батальйонів. Поруч з ними балотуються політики з великим досвідом та іноді з неоднозначною репутацією.
Остаточно не можна сказати, наскільки цей хід підняв рівень довіри до партій. Адже за опитуванням центру "Соціальний моніторинг" та Українського інституту соціальних досліджень ім. Яременка, що провели на початку жовтня, лише 25,2% українців довіряють політичним партіям. Для порівняння — 2007-го цей показник становив 42,8%.
Які з партій вирішили таким чином оновитися напередодні виборів?
Зокрема, за списком Блоку Петра Порошенка до парламенту йдуть відомі журналісти Сергій Лещенко, Мустафа Найєм, Вадим Денисенко. Входить до списку й одна із засновниць руху "Чесно" Світлана Заліщук. Громадський активіст Ігор Луценко обрав "Батьківщину" — він балотується за списком цієї політичної сили. Когорта громадських активістів у "Самопомочі": Єгор Соболєв, Анна Гопко та інші.
Зі зрозумілих причин відомих активістів немає у списку "Сильної України" та "Опозиційного блоку". Вони складаються переважно з колишніх чиновників часів Януковича. Олег Ляшко замість представників громадськості включив до першої п'ятірки співачку Злату Оґнєвич.
Окремо на цьому тлі стоїть лише "Свобода", у списку якої виключно члени цієї політсили, ба навіть більше — великою мірою ті політики, які мають досвід парламентської роботи. При цьому і єдиний військовий із зони АТО, включений до списку, теж є "свободівцем", головою Харківського обласного осередку.
Оновлення влади — річ вкрай необхідна для України. При цьому багато говорили, що не можна лише змінити одні обличчя на інші, необхідно міняти систему. Чи змінюється ця система шляхом такого, фактично випадкового відбору?
Можливо, основним недоліком української політики впродовж років незалежності була її неструктурованість. Ідеологічних партій, що мали можливість здійснювати вплив на процеси в державі — одиниці. Влада формувалася за родинним, комерційним принципом. Звичайно, Україна має і відомих політичних діячів, проте не буде відкриттям, що їхнє оточення становить для більшості громадян таємницю.
На цих виборах, на жаль, треба констатувати: ми зіткнулися з тією ж традицією. А загравання з громадськістю та патріотичними настроями — це де-факто той найулюбленіший українськими політиками популізм, тільки іншого ґатунку.
Такої думки дотримується експерт Центру євроатлантичної інтеграції Тарас Жовтенко, 33 роки. Вважає, що мода на висування як кандидата від партій запрошених публічних діячів чи учасників бойових дій за своєю суттю мало чим відрізняється від партійних "весільних генералів" — співаків чи журналістів.
— Практика показала, що після галасливої виборчої кампанії журналісти й інші громадські активісти нічим у парламенті не запам'ятовуються. Їхня роль зводиться до того, аби бути статистами при лідері чи кількох лідерах політичної сили та створити імітацію залучення громадських активістів до шеренг політичних "важковаговиків", — говорить.
З усіх сил, які згідно із соцопитуваннями проходять до парламенту, визначеність є лише у випадку ідеологічно орієнтованих на кшталт ВО "Свобода", — вважає експерт. — Її список складається з членів самої сили, без запрошених "зірок". А у фракції "Свободи" в парламенті є дворічна історія одностайного голосування за законопроекти. Решта партій умовно "націонал-демократичного" табору можуть вільно обмінюватися кандидатами — і виборець не побачить між ними особливих змін.
3 
1
Коментарі