— Коли ми почали працювати, я не очікував, що прийду в кабінет, де немає лампочок, розеток, стільців. Головна задача, яка стояла перед нами, — це втримати продовольчу безпеку нашої країни. Приступили до роботи в березні, коли треба було сіяти, а аграрії боялися, бо не вистачало коштів, добрив, палива, насіння, — говорить 34-річний Андрій Дикун, заступник міністра аграрної політики України.
Балотується в народні депутати по округу №200. У ЦВК намагалися всілякими шляхами не зареєструвати його як кандидата. Говоримо про боротьбу, перемоги та плани на майбутнє.
Останні півроку були важкими — долар подорожчав, значно зросла ціна на паливо. Єдиною галуззю, що працювала, залишився аграрний сектор: отримали рекордний врожай, зуміли збільшити експорт. Як це вдалося і що було найважче?
— Нам вдалося згуртувати молоду команду. Мені приємно, що частина людей, з якими працюю в міністерстві, є земляками: з Уманщини, Монастирищини, Христинівщини. Випускники Національного університету садівництва, Уманського педагогічного університету, Аграрного коледжу стали разом і допомогли. Роботу починали о шостій ранку, закінчували опівночі.
Ви бачили, що відбулося в Україні з гривнею. Інфляція — 50 відсотків, дорожчало все: паливо, промислові товари. Але якщо подивитися на прилавки продуктових магазинів, то ціни виросли не набагато. Я не розповідатиму про державні механізми, резерви, постанови, які ми приймали, щоб забезпечити мінімальне зростання вартості продовольчих товарів. Але ця робота була зроблена. І ми впевнені, що сьогодні на прилавках є продукти, і люди можуть купити їх. Це стосується не лише округу №200, а й усієї країни. З аграрного сектору України жоден іноземний інвестор не вивів свій бізнес.
Ви говорили про інвестиції. Хіба вони можливі під час війни? Що плануєте розбудовувати в окрузі №200?
— Якщо говорити про село, то маємо великий парадокс: коли на найбагатших землях у світі чомусь живуть найбідніші люди. Я мешкаю в селі Громи й бачу це щодня. Це — наша велика біда. Щоб змінити все, треба платити цим людям нормальну ціну за землю. Зробити податок — 100 гривень за гектар, і залишати ці гроші в сільській раді. Тоді села зможуть прокласти дороги, будувати клуби, ремонтувати церкви. А не стояти з простягнутою рукою до інвестора чи чергового кандидата в народні депутати.
Друге. Попередня влада створила схему щодо заробляння грошей на державній землі. Щоб узяти її в користування, потрібно було їхати до Києва, домовлятися, платити хабарі. Зараз готуємо законопроект, щоб дозволити сільським радам безпосередньо розпоряджатися землями, що є на території їх сіл.
Не скажу, що за два роки вдалося багато чого досягти. Заважали Партія регіонів на чолі з губернатором Тулубом, виживали мене з рідного міста. Але ми вистояли. І нині маємо владу, що йде назустріч. Вдалося переконати власників сербської компанії, які володіють багатьма аграрними підприємствами в Монастирищенському районі, не згортати бізнес, а розвивати його. Тепер вони планують будувати деякі переробні об'єкти в цьому регіоні.
Вдалося залучити інвесторів у село Ягубець Христинівського району. Відновили справедливість в Умані, коли незаконно зняли керівника міського елеватора, а підприємство довели до банкрутства — воно вже працює. Аграрний фонд зумів відновити роботу та забезпечити хлібокомбінати борошном. Триває відновлення Уманського молокозаводу.
У нашому регіоні багато навчальних закладів. Навесні плануємо запустити бізнес-школу. Щоб дати можливість молодим підприємцям отримувати навички та допомагати зі стартовим капіталом.
Чим пишаєтеся на посаді заступника міністра?
— Останні 23 роки нам розказують, що ми тупі, німі й нічого не вміємо. Не вміємо виробляти продукцію. І щороку маємо так звані торговельні війни з "братами-росіянами". То "м'ясні" війни, то "молочні". Російський кордон закритий повністю. Але за півроку ми прийняли євроінтеграційний пакет законів, що раніше навіть не могли внести в Раду. Європейська комісія проінспектувала наші підприємства на допуск до своїх ринків і надала позитивний висновок. Ми довели собі й усьому світу, що вміємо виробляти якісну продукцію. Переконали низку інвесторів, бо жодна іноземна компанія не пішла з України незважаючи на те, що в країні війна.
ЦВК затягувала процес із вашою реєстрацією. Ви виграли суди й зареєструвалися. Хтось із минулої влади намагається завадити?
— Сьогодні лише початок зміни влади в країні. У нас новий президент, але поки що не провели люстрацію. Ті, хто довели країну до війни, намагатимуться взяти реванш, аби уникнути відповідальності. Тому ваш голос, ваша ініціатива — це і є ваше майбутнє. Або ми йдемо вперед, або котимося назад. Маємо пам'ятати, що за мирне небо над головою завдячуємо людям, які загинули в лютому. Тим, хто зараз воює, і хто поклав своє життя за Україну. Ми не повинні більше бути рабами й когось боятися. Ховатися і сподіватися, що хтось прийде до нас у дім і буде робити нам добре. Маємо робити це самі.
Деякі політики роблять піар на війні, фотографуючись у зоні АТО. Ви ж не лише були в зоні АТО, а й рятували людей від голоду у звільнених містах. Чому не говорите про це?
— Піаритися на війні та голоді — це останні речі, що робитиму у своєму житті. Мали важку ситуацію, коли терористів вибили із Слов'янська та Краматорська. Вони відійшли, залишивши гуманітарну катастрофу. У містах не було води, продуктів харчування. Дякувати Богу, Україна має багато аграріїв-патріотів. За ніч ми сформували машини з допомогою. Тоді пішло понад 100 вантажівок з усіх куточків України. Тому, коли я сьогодні читаю новини про путінську гуманітарну допомогу з напівпустими білими вантажівками, шкода тих, хто в це вірить.
Перевибори до парламенту змінять щось?
— Потрібно докорінно змінити владу. Маємо не допустити, щоб у Раду прийшли ті ж люди, які голосували за диктаторські закони. Саме вони призвели до того, що частина країни анексована, триває війна. Вони спричинили смерті на Майдані, через них — тисячі загиблих на Донбасі. Щодня ми хоронимо рідних і близьких. Це дуже важко. Хотів би звернутися до всіх. Не кожен сьогодні може взяти автомат і піти на фронт чи виділити гроші на АТО. Але кожен з нас може піти на вибори і зробити свій вибір. Якщо сьогодні не вирішимо свою долю, то за нас її ніхто не вирішить. Якщо до влади прийдуть депутати, які вже сиділи в Раді, — це буде кінець України.
Заснував Асоціацію виробників молока
Андрій Дикун народився 20 жовтня 1979 року в місті Бурштин на Івано-Франківщині. 1996-го закінчив Уманську загальноосвітню школу №11 з відзнакою. З 1996 по 2000 роки навчався в Уманському державному аграрному університеті (нині Уманський національний університет садівництва. — "ГПУ"). Отримав диплом магістра з відзнакою. Рік навчався в Балтійському університеті бізнесу в Швеції. Чотири роки надавав консультаційні послуги щодо залучення інвестицій в Україну. 2005-го заснував і керував підприємством "Дикун". Компанія аналізує інформацію щодо цін на продукцію, товарних ринків та прогнозів для гравців аграрного ринку. З 2009-го по 2014-й — президент Асоціації виробників молока. Вона об'єднує виробників для досягнення світових стандартів якості молока, збільшує валове виробництво його на внутрішньому ринку.
2012-го балотувався в депутати на виборчому окрузі №200 як самовисуванець. Тоді ж став співголовою Робочої групи з визначення механізмів регуляторної політики на ринку молока України, що вивчає та вирішує найважливіші питання молочного ринку. Створення такої групи стало можливим завдяки спільним зусиллям Асоціації виробників молока, Національної Асоціації молочників України Укрмолпрому, Спілки молочних підприємств України, Міністерства аграрної політики та продовольства, а також ЄБРР і FAO.
2014 року став заступником міністра аграрної політики та продовольства України.
Одружений, виховує доньку.
7 
35413
Коментарі