Зерно розбрату. Як виникла криза у наших відносинах з Польщею та чи є шанси її вирішити

Польсько-українські відносини переживають гостру кризу. Проблема навіть не в тому, що у Варшаві не наважуються на адекватні заходи, а Києву категорично бракує стратегії адекватних дій. Головна проблема у тому, що проблеми на польсько-українському кордоні за принципом компостера опускаються до звичайних громадян Польщі та України, змінюють фон та тональність двосторонніх відносин.

Меклер починає і…

11 лютого біля Дорогуска група людей, які називали себе польськими фермерами, зупинила вантажівку з українським зерном, частина якого опинилася зрештою на полотні дороги. Символів у цій дії було навіть забагато, тим більше для країни, яка пережила Голодомор. Ще один цікавий факт: це зерно не могло перетворитися на польське борошно, адже рухалося транзитом до однієї з балтійських країн. З високою долею вірогідності можна стверджувати, що в Україні інцидент біля Дорогуска викликав більший резонанс, ніж у Польщі.

Зауважу, що це щонайменше другий акт прикордонної драми польсько-українських відносин, яка розігрується з листопада минулого року. Тоді активіст партії "Конфедерація" Рафал Меклер організував блокування кількох пунктів перетину польсько-українського кордону, створивши черги вантажівок у тисячі машин. Кілька водіїв померли у цих чергах, збитки, завдані блокуванням, бізнесмени досі підраховують. Польща, як відомо, після початку широкомасштабного вторгнення Росії стала головним шляхом постачання в Україну вантажів РІЗНОГО призначення. І блокувальники з наполегливістю, гідною кращого застосування, намагалися з'ясувати, що знаходиться у тій чи іншій вантажівці. Меклер та його поплічники напрочуд вдало обрали момент для активізації: повноваження уряду Моравецького завершувалися, а повноваження уряду Туска ще не наступили. В підсумку блокаду було знято, щоб у лютому розпочати її у дещо новому форматі.

Дозволю собі припустити, що Меклер був методологічно озброєним російськими спецслужбами, напряму чи опосередковано - у даному випадку великого значення не має. Кремль давно та вправно використовує технології рефлексивного управління, і цього разу отримав успіх з продовженням. Якщо польське суспільство звертало увагу на блокування помітно менше, то в українському обурення зростало помітно та потужно.

Дивна спадщина

Дональд Туск 12 лютого відреагував на інцидент з українським зерном, наголосивши, що він є, можливо, найбільш проукраїнським політиком у Європі, проте Європейському Союзу необхідно дбати про продовольчу безпеку та інтереси власних фермерів. У подібному річищі, із закликом "зрозуміти польських фермерів" виступ і міністр сільського господарства Польщі Чеслав Секерський. Проте це далеко не найцікавіше у ситуації навколо українського зерна.

По-перше, у Польщі, як відомо, триває протистояння між новою та старою владою, створена Дональдом Туском коаліція намагається очистити польське політичне та суспільне життя від впливу партії "Право і справедливість". Однак це не завадило згаданому вище міністру Секерському продовжити ембарго на ввезення українського зерна, запроваджене його попередником з уряду Моравецького Робертом Телусом. Секерський, до речі, представляє PSL - політичну силу, яка робить ставку на сільський електорат. Не менш цікаво, що у коментарях про інцидент під Дорогуском від пуза віялом розсипають коментарі про приналежність цього зерна великим агрохолдингам. Мовляв, і гроші від продажу цього зерна в Україну не повертаються. Не повірите, але подібні коментарі звучали у польських медіа під час запровадження попередниками з "ПіС" ембарго на ввезення українського зерна.

Тим часом у Польщі починають все активніше обговорювати питання ввезення зерна… з Росії. На нього, як і на іншу аграрну продукцію з РФ, немає ембарго, воно потрапляє до Польщі та інших країн Європейського Союзу морем та приносить прибутки Кремлю. Які той направляє на фінансування війни в Україні. Українське зерно виступає подразником польського суспільства, а російське - дозволяє маніпулювати ситуацією.

 

Посієш вітер - пожнеш бурю

Польща перебуває зараз на стадії підготовки до місцевих виборів, які повинні пройти 7 квітня. Очевидно, що "ПіС" та "Конфедерація", які опинилися в опозиції у парламенті, намагатимуться взяти реванш. У цьому випадку спроба польських правоохоронців з'ясувати мотиви дій Рафала Меклера може створити йому імідж "жертви переслідування з боку нової влади". Мови про те, щоб затримати польського політика, який завдавав шкоди українцям на території Польщі, очевидно, не може і бути.

Взагалі Дональд Туск продовжує давати майстер-клас з політичної поведінки. Його візит 22 січня до Києва продемонстрував, що говорити про глобальне польський політик готовий, а от діяти локально, у проблематиці, яка сьогодні існує, - не дуже. Слова про підтримку України важать багато, але реальні дії, які б сприяли вирішенню проблем, які постали протягом останніх місяців, могли б мати набагато більше значення. Проте Туск сьогодні зосередився на політичному протистоянні всередині Польщі.

Президент України Володимир Зеленський у телезверненні 15 лютого доручив прем'єру Денису Шмигалю обговорити проблему, що склалася на кордоні, з Дональдом Туском. Хочеться бути оптимістом у цьому питанні, проте це непросто. Шмигаль та Туск, які формально є колегами-прем'єрами, перебувають у різних категоріях політичної ваги. Тому доручення було, м'яко кажучи, занадто оптимістичним.

Однак це не означає, що відповідальність за вирішення ситуації лежить виключно на офіційному Києві. Польща є важливим партнером, її допомога після початку широкомасштабного вторгнення РФ є надзвичайною. Однак Україна сьогодні фактично воює "за наше та ваше майбутнє", і усвідомлення цього факту було б корисним для польських політиків. Бо боротися з загрозою Кремля європейській безпеці краще спільними зусиллями і, безумовно, узгоджуючи позиції. Відсутність адекватної реакції може спричинити для безпеки Польщі суттєві проблеми. Адже невипадково Путін останнім часом наполегливо згадує Польщу у негативному контексті.

×