Росіяни наші напрацювання поставили на промисловий рівень

Ми не повинні залишатися сліпими, коли втратили безпілотник, – каже аеророзвідник Микола Колесник

Яку роль у цій війні грають безпілотники?

– Можна провести невелику аналітику, як працює артилерія, ударні дрони-камікадзе, дрони зі скидами, аеророзвідка. Навіть якщо робити висновки зі стрічок новин – наших і російських, – то видно, що безпілотники – майже основний компонент війни, який забезпечує перевагу й перемогу на полі бою.

Маємо перевагу в цьому над ворогом?

– На жаль, усі наші напрацювання, які ми робили першими, – системи скидів, робота з дронами-FPV, – досі надходять у військо переважно від волонтерів. Щось військові розробляють самі. А росіяни наші напрацювання поставили на промисловий рівень. Вони побачили ефективність і швидко відреагували. Це стосується і безпілотників для коригування й аеророзвідки. Кількісні показники в них теж високі.

 

Що нам заважає поставити це на промисловий рівень?

– У нас є Оборонпром, Міноборони. Вони повинні комплексно аналізувати ситуацію, брати наші кращі розробки на озброєння. У всьому, що ефективне на фронті, ми були першими. Треба цю справу довести до кінця на державному рівні й у промислових обсягах. Фахівців у нас вистачає, але часто вони в нас долають перепони – завезення деталей і дронів із-за кордону, їхнє виготовлення. Ми не повинні цим займатися, це має робити держава – забезпечувати цим військо на фронті.

29 травня Верховна Рада звільнила від оподаткування товари для виробництва й ремонту безпілотників, також скасувала мита для ввезення в Україну товарів для їх виробництва та ремонту. Це покращить стан справ?

– Навіть якщо хтось вважає, що в нас війна почалася 24 лютого 2022-го, то все одно не можна так тупити. Багато хто з депутатів хизується, як вони допомагають солдатам, але їхня справа не пасочки возити чи якусь іншу волонтерську допомогу, а забезпечувати законопроєктами промислове виробництво всього необхідного для фронту. Їм не потрібно відвертати свою увагу. Тут розберемося й без них.

Чому цих законів не ухвалили своєчасно? Треба цікавитись у військових, що їм потрібно, та швидко реагувати. Тепер потрібен час на процедури, тендери, закупівлю. Є ймовірність, що ми надолужимо втрачене. Нині вже не варто витрачати час на сварки, треба максимально швидко виправляти ситуацію. Поки що ми програємо в такому сегменті, в якому діє російський дрон-камікадзе "Ланцет". Із ним стикаються часто й на передньому краї, й артилерія. Коли він у повітрі, це завдає нам суттєвих втрат. Чому ми не робимо того самого? Я вже вісім місяців на всіх можливих майданчиках нагадую: якби всі екіпажі класу "Фурія" (український безпілотний авіаційний комплекс розвідки та коригування вогню артилерії. – Країна), "Лелека" (український безпілотний літальний апарат, призначений для ведення розвідки. – Країна), FlyEye – (розроб­лений польською компанією WB Electronics. – Країна), "Шарк", "Посейдон" супроводжували відділення вогневої підтримки у вигляді пікапа з кількома дронами-камікадзе, то ці розвідники й коригувальники мали б практично свою артилерію. Такими речами можна навіть виправляти лінію фронту. Знайшли, підтвердили – командування погодило характер цілі – вразили. І полетіли далі коригувати артилерію чи робити розвідку. Щоб не ми думали, як закрити нашу артилерію від "Ланцетів", а щоб вороги переймалися, де ховатися.

Це була б велика допомога нашій піхоті. Нічого не можна вважати звільненим, доки там не закріпилася наша піхота. Ми всі працюємо на неї. Це найважчий труд на війні.

Чи багато іноземних безпілотників на передовій?

– Вони є. Але для іноземних треба сервісне обслуговування, ремонт і комплектація запасними частинами недалеко від лінії фронту. А нам потрібні наші, щоб не витрачати тижні на відновлення якоїсь незначної деталі. Треба забезпечувати військо представництвом виробника безпосередньо на місці. З відновленням іноземних нині є проблеми. Не можна сказати, кращі вони за вітчизняні чи ні. Усі безпілотні літальні апарати призначено для різних завдань. Одні ефективніші за дальністю, інші – за роботою камери, зуму. Ціна грає велику роль. Усе найкраще – дороге. Я зупинився б на середньому варіанті, як-от, наприклад, українська "Лелека". Ці комплекси себе добре зарекомендували, розвиваються. Універсальний БПЛА для розвідки й коригування. Не гірші за західні. Ми й наша артилерія задоволені ними.

У нас є постачання по лінії Міністерства оборони. Але треба краще забезпечення – по дрону на відділення. На бригаду – декілька. Ми не повинні залишатися сліпими, коли втратили безпілотник. Втратив – дістав новий і полетів. Командування, розвідка й артилерія не мають бути без очей. Запас міцності потрібен більший, ніж запас ракет протиповітряної оборони у ворога. Адже саме їхнє ППО – "Панцир", "Тор" – головний ворог наших БПЛА. Противник швидко вчиться, тому часто втрачаємо дрони. Не треба розповідати про Ваньку в лаптях, про чмобиків. Це помилка, яка на війні дорого може коштувати. Буває, можна втрачати десятки "мавіків" (квадрокоптер, що його випускає китайська компанія DJI. – Країна) за добу на одному напрямку. Росіяни можуть розміняти ракету з "Панцира" на нашу "Лелеку", тільки щоб ми не підсвітили нашій артилерії.

Хибна думка, коли починають вимірювати ціну, мовляв, ракета умовно коштує 100 тисяч, а "Лелека" – 35 тисяч. Але коли "Лелека" підсвітила й ти палиш "Бук" (зенітний ракетний комплекс. – Країна), танк Т-90, їхню "Саушку" чи артилерійську батарею, то вимір уже йде не в доларах, а в тому, що той, наприклад, танк не атакує нашої піхоти. Росіяни сильно прикривають свою артилерію та скупчення військ. Доводиться йти на хитрощі. Але треба завжди бути готовим до того, що твою пташку зіб'ють.

Наскільки велика роль волонтерів на другому році повномасштабної війни?

– Наприклад, тих же найбільш ходових "мавіків" Міністерство оборони не закуповує. Часто бійці й офіцери самі скидаються із зарплат і купують. А найбільше їх купують волонтери, рідні та друзі військових. Також різні фонди. Отак і забезпечуємо дронами передній край.

Оподаткування волонтерів – це дурість на межі з диверсією (волонтерську спільноту обурила ініціатива про додаткове оподаткування у розмірі 19,5% усіх зборів коштів, які проводять для потреб ЗСУ. Міністр фінансів Сергій Марченко, коментуючи скандал, заявив, що волонтери, які офіційно ведуть діяльність для допомоги ЗСУ, не сплачують до бюджету жодних податків за придбані дрони й інші товари. – Країна). Ніхто з ініціаторів не задумувався, хто весь цей час купував для армії всі ці безпілотники? Кажуть, що оподаткування потрібне, щоб вирахувати аферистів. Тобто якщо нечесний волонтер зібрав гроші, нічого не купив військовим, але заплатив 19,5 відсотка податку, то він уже не аферист? Це пральна машина для ділків. Нечесних так легалізують. Цей законопроєкт потрібно відкинути взагалі. Волонтерами-­аферистами не повинна займатися податкова, в нас є купа правоохоронних органів.

Як, на вашу думку, далі розвиватимуться події у війні?

– Щодня наші екіпажі роблять свою роботу. Ми автономний підрозділ. Усім забезпечений. Працюємо з артилерією. Є успіхи. Не хочу уподібнюватися до тих, хто з кожної праски розповідає про контрнаступ. Люди тоді втрачають орієнтири. Нам не потрібно панікувати, але треба пам'ятати, що кожен метр звільненої землі чи окопу в обороні – це життя і здоров'я сотень і сотень людей. І коли легковажно розповідати про контрнаступ, мовляв, скоро їстимемо черешні в Мелітополі чи засмагатимемо у Криму, то це нагадує ніби людей покусав вампір. Втрачають зв'язок із реальністю. Триває важкий труд, кров, піт і сльози. Усі повинні працювати на перемогу. Кожен на своєму місці.

Чого ще можна чекати від ворога після підриву греблі Каховської гідроелектростанції?

– Буча, Ірпінь. Зґвалтовані жінки, діти, чоловіки. Убиті, закатовані. Росіяни отримують якесь тваринне задоволення від цього. Очікувати можна чого завгодно, бо це не люди. Дотримання якихось законів ведення війни від них не варто чекати. Це суцільне зло в абсолюті. Нічого святого немає.

Якщо комусь не вистачає закатованих у перші дні й того, що вороги роблять із нашими мирними містами, того вже не загітуєш робити більше для перемоги. Якщо комусь чогось недостатньо, отже він недостатньо українець.

×