Ми живемо під владою стереотипів. На концерті Пола Маккартні в Києві опинився поруч із чоловіком типової для гастарбайтера зовнішності. У фан-зоні він мав безглуздий вигляд. Та коли розпочався концерт, незнайомець тихо-тихо, сам для себе, із правильною вимовою проспівав увесь репертуар рок-зірки. Від початку до кінця. Це мене вразило не менше, ніж концерт. Сусід по фан-зоні був героєм зі світу, показаного в романі Кена Кізі "Пролітаючи над гніздом зозулі".
Ніколи не буду експертом у коханні. Мій досвід нікому не допоможе.
Перше правило життя – не обдури. Друге – спробуй дотримати слова. Третє – гроші не можна заробляти будь-якою ціною.
Найбільше мене змінили діти. З'явилося почуття відповідальності. Якби не вони, може, і в бізнесі був би не такий завзятий. Важливо, щоб мені не плювали у слід. Не хочу, щоб діти страждали через репутаційні помилки батька.
До втрачених шансів ставлюся стримано. Був момент, коли компаньйони кликали до Москви – ще за часів СРСР. А я уже мав чотирьох дітей. Було декілька бізнес-справ, що міг почати, та не наважився. А люди не побоялися й отримали гарний результат. Я не виграв, так. Але й не програв.
Завжди був атеїстом. Серед фізиків мало віруючих людей.
Між мною і матір'ю завжди було відчуття рівності, не пам'ятаю жодного її моралізаторства. Що б не робив, здавалося, це я прийняв рішення.
Лягаю опівночі, а якщо зачитуюся, то о другій-третій ночі. Прокидаюся о дев'ятій. Ніколи не міг працювати вранці. Найважче довелося в науково-дослідному інституті: це режимний об'єкт, за спізнення мусив писати пояснювальні. Тому приходив перед 8.00 і півдня байдикував. Бажання робити щось виникало по обіді.
Я – не системна людина і хріновий організатор. У бізнесі завжди потребую помічника або компаньйона.
Не знаю, що таке азарт. Ніколи по крупному не ризикував.
Не маю ні каблучок, ні перснів. Пару місяців поносив обручку – помітив, що вона скривилася.
Довгий час розглядав бізнес як раціо-модель. Люди – функції, часто не знав прізвища співробітників. Якось запропонував новому компаньйону провести кадрову оптимізацію, скоротити певну кількість людей. Він покликав до вікна й запитав, як почуваюся в матеріальному плані. Нормально, кажу. Він кивнув на хлопців за вікном: вони теж їсти хочуть. Ці слова запам'ятав. Коли людина відчуває зацікавленість шефа, то працює по-іншому.
Чоловіча шуба – це смішно. Як і укладка на чоловічій голові.
Не розумію, як люди можуть сваритися через те, що вболівають за різні команди. Інша річ, коли на вулиці чіпляється п'яний. Тоді може дійти й до побиття. Хама потрібно зупиняти, він не має почуватися господарем становища.
12-річним у Ташкенті сказав зайвого, і мене вирішили побити декілька хлопців. У процесі я зловив одного, почав товкти. Він попросив припинити бійку. Це було одне з перших відкриттів: у будь-якій ситуації потрібно чинити опір.
У Кракові є костьоли, що зводили сотні років. Як полякам це вдалося? Як передавали ідею будівництва? Зараз час стиснувся, в Україні ніхто не планує довше, ніж на півроку. Це дратує.
Сказати "ні" для мене – просто. Краще відмовлю, ніж задурюватиму голову.
Порада, якою керуюся все життя: не намагайся зробити погано, це в тебе й так вийде. Почув, коли студентом проходив практику на тракторному заводі. Працював у парі з достроково звільненим зеком, так званим "хіміком". Це був його улюблений вислів.
Став би поганим бойовим командиром. Хочу знати думку людини, її позицію. Наказати для мене – замало.
Коли помічаю, що економлю, згадую єврейську приказку: не бійся витрачати гроші, бійся мало заробляти.
Досі не розумію, як вдалося завоювати другу дружину. Вона – дуже правильна, а я був не просто розлученим, а й батьком трьох дітей.
Немає нічого гіршого, коли попереджаєш людину про можливу невдачу, тебе ігнорують, а потім це стається. Дуже злюся.
Художня галерея мені потрібна, щоб не так швидко старіти.
2 
1
Коментарі