12 квітня 2021 року на 96-му році відійшов у вічність Микола Онищенко, член Наглядової ради Міжнародного благодійного Фонду Музею Голодомору, потерпілий від Голодомору, який протягом багатьох років відстоював безкомпромісну позицію вшанування кожної жертви геноциду і створення сучасного цілісного комплексу Музею Голодомору.
Микола Онищенко пережив геноцид 1932-1933 років в селі Роза, що на Бердянщині, у часи Другої світової війни потрапив до Німеччини як остарбайтер, пізніше до Польщі – як в'язень пересильного пункту, з якого "батьківщина" чартерним рейсом відправляла всіх одразу на Урал, кандидат фізико-математичних наук, головний інженер "Луганськтепловозу" на пенсії, вимушений переселенець через російсько-українську війну, що триває з 2014 року.
Активна громадянська позиція Миколи Павловича Онищенка була своєрідним дороговказом не лише для музейників, міжнародної спільноти Фонду, благодійників проєкту Творення Музею Голодомору, а й для багатьох українців у світі. Неможливо переоцінити внесок Миколи Онищенка у справу відновлення та збереження національної пам'яті.
Висловлюємо співчуття родині Миколи Онищенка – вірній дружині Таїсії Григорівні, донці Лесі та синові Тарасу. Нехай приклад громадянського служіння Миколи Павловича стануть для вашої родини опорою та підтримкою, надихають вже ваших дітей на життєвій дорозі.
Для всіх громадянський заповіт Миколи Онищенка буде слугувати справжньою настановою втілити в життя перший у світі цілісний Музей Голодомору.
"Наша українська нація була покалічена Голодомором. Ті, хто пройшли через біду, катування, втрати в родині, змінилися назавжди. Тому Музей і вся робота навколо нього має бути націлена на відновлення нашої нації. В цьому будівництві повинна взяти участь вся Україна"
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Наглядач склав удвоє обруч бочки і зарубав Бєрьозова. Навколо утворилася калюжа крові
Прощання з новоприставленим Миколою Онищенком відбудеться в четвер,15 квітня 2021 року, у Києві:
– З 11:00 до 12:00 – у ритуальному залі на території лікарні "Феофанія" у Києві. Чин відспівування проведе о. Петро Ландвитович (ПЦУ).
– З 14:00 – у ритуальному корпусі Київського крематорію(зал поруч із адміністрацією).
Микола Онищенко народився 17 грудня 1925-го в селі Нововасилівка Бердянського району Запорізької області. Батько був вантажником у порту, мати – домогосподаркою. 2-річним із батьками переїхав у сусіднє село Роза. Там пережили Голодомор. Закінчив вісім класів школи у Бердянську. Займався у гімнастичній групі спортивної школи "Спартак". 1943-го потрапив у нацистський штрафний табір. За 1,5 року звільнили американські військові. Після повернення в Радянський Союз арештували і відправили в концентраційний табір на Урал. Утік із поїзда. Поїхав у Киргизію, де вже жили його батьки. Там отримав середню освіту. Закінчив Маріупольський металургійний інститут – зараз Приазовський технічний університет. Захистив кандидатську дисертацію у Білоруському технічному університеті. 25 років працював на Луганському тепловозобудівному заводі: майстром, згодом – заступником директора. 10 років викладав у Східноукраїнському університеті імені Володимира Даля. У серпні 2014-го виїхав із Луганська. Проживав у Києві з дружиною і внуком Миколою. Малював. Складав вірші. Володів іспанською, німецькою, польською та англійською мовами. З дружиною Таїсією Григорівною виховував 3 дітей і 5 онуків.
8 
35413
Коментарі