У переході столичного метро Мінська ввечері людно. Торгують смачними булочками з маком, білизною, хатніми дрібничками й теплим взуттям.
— Купила собі шкіряні тапочки для дому, — розповідає 30-річна Вікторія. — Побачила такі у подруги й собі захотіла. Та й ціна підійшла — за 55 гривень на ринку чи в магазині тільки зі шкірозамінника купиш.
Продавець Олексій, 25 років, привіз багато пар тапок із Косова Івано-Франківської області.
— Самі шиємо, тому треба міряти, бо часом розмір не сходиться — на око не вгадаєш, — каже чоловік. Перед ним на прилавку лежать шльопанці з відкритими носами. Є кілька кольорових пар: чорні, червоні, сріблясті. — Оці пенсіонери беруть, щоби не мерзнути взимку, по 65–70 гривень продаю, — показує на високі ботики зі шкіри з овечою опушкою.
Збоку на прилавку лежать вовняні пояси для хворих на радикуліт по 70 грн. На стіні переходу висять теплі кожушки з овечої шерсті по 120–130 грн.
Олексій приїжджає до Києва на два тижні. Коли все продасть, їде по нову партію.
— Можемо продати до тисячі пар за один захід, — каже гуцул. — Зараз у квартирах холодно, покупці розбирають і зимове взуття, й кожушки.
За годину в Олексія купили дві пари взуття й пояс.
3 
35413
Коментарі