До залізної будки на вул. Квятика у Вінниці — черга. Тут набирають воду з артезіанської свердловини. У будці сидить 61-річний Іван Воловода, наповнює пластикові пляшки криничною водою. Потім натягує на горловину шланг від металевого синього балона, що стоїть у кутку.
— Напускаю у воду вуглекислий газ, — пояснює, швидко стукаючи дном пляшки на 1,5 л об дерев"яний пеньок. — Б"ю, щоб газ у воді розчинився.
За кілька секунд знімає шланг і швидко закручує пляшку. Подає жінці. Та простягає гривню, бере здачу — 40 коп. Одразу відходить. Іван Воловода береться за наступну пляшку.
У спекотні дні до будки йдуть цілий день.
— Екологи перевіряли нашу свердловину, — розповідає Воловода. — У Вінниці такої доброї води більш ніде нема.
Вінничанка Галина Побережна їхала сюди через усе місто — з вул. Київської. Набирає три пляшки.
— Як приходжу, все дякую, що таку криничку зробили, — каже, складаючи пляшки в пакет.
Саму воду можна набрати безплатно. Іванові Воловоді платять лише за заправку води газом. За півторалітрову пляшку — 60 коп., дволітрову — 70. Приходять із власною тарою. Артезіанську воду чоловік спершу накачує насосом у бочку, з неї потім наповнює пляшки.
— За день можна від 20 до 30 гривень заробити, — стишує голос Іван Воловода. Не припиняє товкти пляшку об пеньок. — Балон з вуглекислотою за 43 гривні мені раз на місяць привозять газовики — ті, що машиною газові балони розвозять. Собі мало грошей беру. Хочу тут капличку построїти з білого кірпіча. Купол великий і хрест на ньому щоб позолочений був. Ще хочу вітражі у вікна вставити.
За півторалітрову пляшку бере 60 копійок
Артезіанську свердловину замовила теща Воловоди, Марія Коваль. Витратила $2,5 тис.
— Підбила вона колись сусідів звичайну криницю копати, — показує на портрет літньої жінки, що висить під іконою. — Гроші зібрали. Стали копати — і на скалу напоролись. Глибше не змогли пробитись. А звідти вода негодяща пішла. Прати в ній можна, а пити — ні. Встидно їй стало, що марно підбурила людей. Отоді й найняла скважину бурити за свої гроші.
Тепер на будці причепили металеву табличку з написом, що криницю зробила за власний кошт Марія Коваль 1998 року.
Будку на свердловині Іван Воловода відмикає о восьмій ранку. Замикає о восьмій вечора. Щоб ніхто не налив у свердловину солярки або щоб насос не поламали, пояснює.
— Жінка свариться, — сміється Воловода. — Вона в Сальнику на дачі живе. Тримає курей, кіз і кицьок. Каже, що роботи повно, а я тут бозна-чого сиджу. Назбираю гроші на капличку — тоді можна й на дачі поробити. Дуже хочу для тещі капличку зробити. Хороша людина була.
8 
35413
Коментарі