Позаторік мене скоротили саме напередодні 53-річчя. Став на облік у районній службі зайнятості на Оболоні. Там пропонували посади з копійчаними зарплатами. А приватники літніх людей на роботу не беруть. На біржі мене записали на курси підприємців.
На заняття два тижні їздив до авіаційного університету на столичній вул. Гарматній. На бухгалтерській термінології я не знаюся, тому засвоїти науку було нелегко. Та головного мене навчили: успіх залежить від бізнес-плану. Кожен студент мав підготувати його наприкінці навчання. Якщо план затвердять, усім майбутнім бізнесменам обіцяли дати підйомні — допомогу по безробіттю за два роки.
Разом зі мною на курси приходило півсотні слухачів. Багато з них не були новачками в бізнесі. Користувалися дорогими мобілками і приїздили на власних авто. У кожного для бізнес-плану була своя ідея. Сусід по парті Олексій Борисенко зажди приходив у костюмі з краваткою. Збирався торгувати каналізаційним обладнанням для дач і котеджів, яке виробляють на заводі під Полтавою. Світлана років 45, яка сиділа за мною, місяць тому відкрила власне кафе. Інша сусідка Маргарита збиралася підшукувати охочих доглядати самотніх пенсіонерів у обмін на успадкування їхнього житла.
Я 12 років відпрацював на київській кіностудії "Укртелефільм", тому вирішив знімати відеофільми. У Києві цим заробляють багато людей. Бізнес-план зробив за дві ночі за зразком, отриманим на курсах. Допоміг і викладач-куратор. Ще кілька порад знайшов у Інтернеті. Із податками й зарплатами я трохи наплутав, мій бізнес-план оцінили на "четвірку". Комісія з районного центру зайнятості схвалила його без жодних зауважень.
Вирішив знімати відеофільми
За кілька днів я зареєструвався приватним підприємцем. Після цього центр зайнятості мав нарахувати мені підйомні — 14 тис. грн. За них можна було б купити відеокамеру та комп"ютерне обладнання для монтажу фільмів. Для цього відкрив банківський рахунок. Щоправда, грошей з Ощадбанку довелося чекати два місяці.
Однак відеоапаратури так і не купив. За місяць потрапив на операційний стіл. На лікування в приватній клініці напозичав грошей у знайомих. Усі підйомні роздав за борги. Ніхто так і не перевіряв, як я витратив 14 тис. Щокварталу як людина дисциплінована ношу декларацію до районної податкової. Пишу в ній, що ніякої діяльності не веду.
А в колишнього сусіда по парті Олексія Борисенка бізнес процвітає. Навколо Києва тепер будують котеджні містечка. Замовляють в Олексія водоочистку і каналізаційні системи.
Восени мине два роки, відколи я навчався на бізнесмена. Тоді можна буде знов зареєструватись у центрі зайнятості. Курси для бізнесменів-початківців проводять регулярно.
8 
35413
Коментарі