Інженер Андрій Марков, 43 роки, торгує чоловічим одягом на столичному ринку "Троєщина". Із минулого року покупцям надає додаткову послугу — підрублює та вшиває штани.
— Базарники завозять джинси найбільшого зросту, не хочуть морочитися з підбором, — пояснює Андрій. — А українці — нація здебільшого коренаста, коротконога. Половині покупців холоші треба вкорочувати — комусь на 5 сантиметрів, а комусь — і на 15. А на "Троєщині" покупців умовляють брати штани, які є. Мовляв, потім вкоротите.
Андрій Марков відділив частину боксу, де розвішує свій товар, під кравецьку майстерню. Углиб вона — 3 м, завширшки — 1,5 м. Під стінкою поставив стіл-верстак. У кутку — настільна електрична швейна машинка "Бош".
— Моя найбільша інвестиція, — показує машинку. — Хороша коштує не менше трьох тисяч гривень. Моя може й візерунки вишивати. Та головне — потужний двигун. Дорога машинка робить рівні й міцні шви.
Курсів кравецької майстерності Андрій не закінчував. Годину потренувався на машині. Потім підрубив старі синові джинси — переробив на шорти. Ще місяць безкоштовно обшивав своїх покупців. Тепер бере за підрублювання однієї пари штанів 15 грн. У суботу пополудні до Андрія — черга.
— Зайдіть через 15 хвилин, штани будуть готові, — каже Марков чоловікові років 40, і запрошує за шторку наступного клієнта.
Той одягає нові штани. Андрій загинає холошу на потрібну висоту й закріплює шпильками. Відрізає половинку картонної бирки зі штанів, пише на ній своє ім"я та місце. Клаптик править за квитанцію.
— Буває, народ плавом пливе, і кожного на лице і "на штани" не запам"ятаєш, — пояснює. — Тож щоб ніхто чужі дорожчі штани замість своїх дешевших не потягнув, я й використовую такий прийом.
У суботу та неділю Андрій Марков підрублює 40–50 штанів, у будні — до 20. На нитки витрачає 30–40 грн на місяць. Під столом тримає коробку із сотнею котушок.
8 
35413
Коментарі
1