"Змушують писати заяви про переведення з повної ставки на нуль п'ять"

 

Відвідувати райони області щотижня планує голова Львівської обласної ради Олег Панькевич, 38 років. Минулої п'ятниці він здійснив першу таку поїздку — до Радехівського та Бродівського районів. Відвідав об'єкти, що їх фінансує обласна рада, поспілкувався з керівниками комунальних підприємств і жителями.

Об 11.00 розпочинається прийом громадян у Радехові. Біля кабінету голови районної ради півтора десятка людей. Панькевич сидить за столом для нарад. Одягнений у темно-сірий костюм, рожеву сорочку, фіолетову краватку. Першою заходить Корнелія Макітра, 69 років. Спирається на дві палиці. Сідає, простягає голові документи.

— Христос ся рождає, — вітається. — Маю катар очей. Із кожним днем усе гірше бачу. Консультувалася у Львові — треба чотири тисячі гривень на кожне око.

— Обласна рада виділить вам одноразову матеріальну допомогу. Можливо, звернемося до управління охорони здоров'я, щоб вам зробили операцію за державний рахунок, — говорить Панькевич.

— У мене ще стенокардія, два інфаркти перенесла. Одне стегно стерлося. Маю цілий букет — п'ять хвороб. І доглядати за мною нікому, — продовжує відвідувачка.

— Десь у лютому прийдіть у районну раду — буде допомога.

— Будьте здорові всі. Хай вам щастить. Хай Бог дає здоров'я, — Корнелія Макітра задкує до дверей.

Депутат районної ради від села Сушно 40-річний Юрій Юзвак одягнений у чорне пальто.

— Наступного разу не чекайте черги, — радить Панькевич. — Ви прийшли як депутат, від імені громади.

— У наше село два рази вели газ і ніяк не можуть довести, — розказує відвідувач. — Чотири роки тому труби поклали, навіть не поспаювали докупи. Ще трохи пролежать — люди все розкрадуть. Вийде, що вже вкладені гроші пішли намарно.

— А селяни готові продовжувати роботи за власні гроші, якщо буде підвідна труба? — запитує голова. — Поцікавтеся у місцевих, вивчіть досвід сусідніх громад.

Найдовше в кабінеті затримуються троє представників організацій "Просвіта" і "Рідна школа". Просять виділити гроші на святкування 200-річчя від дня народження Маркіяна Шашкевича в листопаді цього року.

— У селі Нестаничі збереглися церква, в якій він правив, каштан, який він посадив, — голосно говорить Юрій Сухар, 55 років, голова районної "Просвіти". — Хочемо провести всеукраїнську конференцію, організувати конкурс віршів, видати книжку. Збираємо матеріал для музею Шашкевича. Потрібно близько півмільйона гривень. Звичайно, на державні кошти не розраховуємо. Розіслали всім депутатам листи. І ви на сесії розкажіть, що є така добра справа.

— Ми теж надішлемо листа президентові від імені обласної ради, — відповідає Олег Панькевич. — Але треба враховувати, хто нами зараз керує. Ви самі знаєте, які святкування вони зараз насаджують.

За 1,5 год. голова облради встигає прийняти сім осіб. Із коридору чути колядки.

— Там працівники культури, — шепоче Панькевичу на вухо помічник.

— Так нехай зайдуть.

— Їх там багато. Всі не помістяться.

Чиновник виходить у коридор. Біля входу зібралися з півсотні людей. Гамір.

— Людей лякають, що у бюджеті зменшено видатки на культуру, — бере слово депутат облради Степан Ханас, 60 років. — Змушують писати заяви про переведення з повної ставки на нуль п'ять (півставки. — "ГПУ").

— Яка ж тоді пенсія буде? Два роки до пенсії — і 35 років стажу коту під хвіст, — обурюється жінка у сірій куртці.

— Бюджет формувала облдержадміністрація, — пояснює голова. — Облрада може його або затвердити, або ні. Всі обласні ради ще до нового року позатверджували бюджети. Бо вони є пропрезидентськими. Ми не підтримали, а почали розглядати. І побачили, що там є багато претензій. Витрати на адміністрацію президента не зменшені. На Кабінет Міністрів не зменшені. Зате зменшені видатки на бюджетні установи.

— Скажіть конкретно, переведуть нас на нуль п'ять чи ні? — чути з натовпу.

— Ми спілкувалися з головою облдержадміністрації Цимбалюком у присутності голів усіх районних рад. Він пообіцяв, що жодна структура не буде закрита. Тому ніяких заяв не підписуйте.

14.00. Панькевич сідає у сірий "мітцубісі" та прямує до селища Підкамінь Бродівського району. Біля в'їзду до населеного пункту автомобіль зупиняють працівники міської ради. Двоє дівчат у вишиванках вручають коровай.

— Не люблю цей протокол, — кладе хліб у багажник. — Хоч родом із цих країв. Ця частина району розташована на підвищенні. Зима тут тримається довше. А люди дуже щирі.

Авто прямує до підкамінського монастиря. Обласна рада виділила кошти на ремонт його дзвіниці.

— Маємо 15 хвилин, — Панькевич за руку вітається з настоятелем обителі, отцем Андрієм. — Але я ще обов'язково до вас заїду.

— У підземеллі церкви свого часу була катівня енкаведистів, — священик показує храм. — Торік померла остання жінка, яка вийшла звідти живою. Маємо фігуру розп'яття XVII століття і копію Підкамінської чудотворної ікони.

Директор фірми "Нова Аркада" 49-річний Ігор Новосад розповідає про ремонт дзвіниці.

— 2009-го встановили дві третини риштування. Торік — решту і розібрали дерев'яну частину. Тепер треба зібрати все назад. За проектом 2006 року це мало обійтися в 1,3 мільйона гривень. Але ціни відтоді змінилися. Крім того, неточно було виміряно висоту дзвіниці — вона на дев'ять метрів вища, ніж думали.

— Як завжди, купа інформації, а нічого по суті. Якби за ремонт узялися самі монахи, вже давно все би зробили, — дорікає Панькевич вже у машині.

Із Підкаменя голова облради їде до Бродів. Там на прийом записалися 50 жителів.

Ніколи не відпочивав за кордоном

Уперше Олег Панькевич взяв участь у виборах 1990-го — мав тоді 18 років. Був кандидатом до Бродівської районної ради. Програв у другому турі голові колгоспу. Тоді ж організував голодування серед учнів Бродівського педучилища на підтримку студентів, що голодували в Києві. 1993 року вступив до Соціал-національної партії України — так до 2004 року називалося Всеукраїнське об'єднання "Свобода".

У Львові винаймає двокімнатну квартиру в старій частині міста. Каже, планує змінити житло на дешевше. Родина живе у Бродах. Дружина 31-річна Наталія Вихрист за освітою журналіст, зараз очолює туристичну фірму. Виховують сина 5-річного Назарія і доньку Дзвениславу, 7 років. Мають авто "деу".

— Ніколи не відпочивав за кордоном, — говорить Олег Панькевич. — Хоча це не принципово, просто не виходило. В останні роки щоліта з сім'єю їздили на озеро Донузлав біля Євпаторії. Дуже екологічно чисте місце. Тепер діти підросли, хотіли на літо віддати їх бабці й летіти в Туреччину. Але за виборчою кампанією не встиг. У вільний час люблю порибалити. Та вибратися до водойми вдається рідко — за минулий рік брався за вудку тільки три рази. Друзі знають, що коли йдуть до мене в гості, обов'язково частуватиму своєю фірмовою стравою — печеним коропом. Приправ туди майже не додаю, але готую за своєю технологією, яку нікому не розповідаю.

×