З цього року в Україні ввели новий офіційний день вшанування наших миротворців. Відзначатимуть його 15 липня.
З 1992 року у миротворчих операціях вже взяли участь понад 40 тис українців. Загалом наші бійці побували вже у 17 країнах світу. Своєю роботою щорічно поповнюють державну казну.
Останні два роки наші принесли для України $ 50 млн. З 2012 року їхню зарплатню підняли майже вдвоє. Тепер оклад офіцера складає в середньому три тисячі доларів.
Як живуть українські миротворці у африканській країні Ліберія, дізнавався наш кореспондент. Репортаж з місця загону особового складу 56-го окремого вертолітного загону Збройних сил України, що виконує там місію від ООН.
Загін розташовується за 90 кілометрів від Монровії, столиці країни. Військове містечко організували на території аеропорту "Робертс". Тут постійно шумно: то прилітають, то відправляються літаки та гелікоптери.
Одна ротація українських миротворців триває близько семи місяців. З цього року її майже вдвоє подовжили. В таборі живуть по 275 українських бійців. Усіх розміщують у військовому містечку, яке оснащене електрикою, гарячим та холодним водопостачанням. Є душі та окремі санвузли.
Миротворчій табір ділиться на дві половини - адміністративний та житловий, який військові вже сприймають як невеличке поселення. Дали назви вулицям.
"Є Командирська, тут живе керівництво загону, поряд Собача, бо тут ті, кому більше подобаються собаки. За нею Кошача, тут до котів добрі, - розповів пілот Євген Вакуленко. - Тварин у табір завезли одразу. Першою була сіамська кішка Машка, яку вертольотом переправили з сусідньої країни Сьєрра-Леоне. Усі коти, що тут бігають, її діти. Хоч і мають різний колір, очі у всіх блакитні. А сама Машка померла кілька років тому. Собаки від Жанки, її також сюди завезли. Жанка зараз старенькою стала, її на Грінвіл (ще один табір українських миротворців, що під Кот-д'Івуар за 600 км звідси ) відправили, наче на пенсію. По старинці, нову самицю також назвали Жанкою. Вона народила 12 цуценят. Двох - дівчинку та хлопчика - на Грінвіл завезли, для розводу потомства. А решта десь подівалася. Їх могли місцеві покрасти. Бо вони з голодухи їдять усе підряд".
Будинки українських військових одноповерхові, їх називають "керімеками". Збиті із залізних корпусів, оснащені будівельною вагонкою. Були зведені у 2004 році для італійських миротворців, які локалізувалися тут попередньо. Добудували ще кілька приміщень з цегли.
"Наші спочатку жили у військових наметах на аеродромі. Тут стояв один "Боінг" від єгипетських авіаліній. Їдальню розмістили під його крилами, адже це було єдине місце з тіньком. Це зараз їмо ООНівське, а тоді своє. Була суха картопля в мішках. В банках борщі, тушонка. Так і жили практично вісім місяців. Були проблеми із освітленням. Працювали дизельні генератори. При в'їзді на стоянку поряд жили ще вісім тисяч біженців з усієї Ліберії. Понабудували свої хатинки. На другу ротацію їх стало значно менше. Порозбігалися тоді, коли з ООН сказали, що поставок допомоги їжі та одягу не буде. На цьому місці зараз зелене поле", - додав миротворець.
Кімната розрахована на три-чотири людини. Є вітальня, де обов'язково роззуваються, кухонний стіл, шафи, полиці. Ліжка бійців покриті балдахінами, які перед сном щільно закривають. Рятуються так від малярійних комарів.
"Кімнати передаються по спадщині. Коли заселилися сюди у 2007-му, у нас практично не було меблів, - продовжив Євген. – Поступово завозили все з України спеціальними вантажними літаками. Все-все, і холодильники, і кондиціонери. Тепер спеціально обдзвонюємося з наступними ротаціями, щоб домовитися, що необхідно взяти. У кого немає шафи, треба її доставити. Кондиціонери, до речі, найболючіша тема. Часто ламаються, бо працюють безперестанку. Комарі бояться холоду. Тому вмикаємо на найнижчу температуру. Якщо поламається - це катастрофа. Через 15 хвилин, тут вже немає чим дихати. В холодильниках у нас постійно щось є смачненьке. От самі робимо тут оселедці. На ринку можна було купити за 28 доларів 32 кілограми латвійських. Взяли, розморозили, почистили. Та й засолили. Сіль в наявності є. Постояло трохи, і є продукт. Деякі заморожують в холодильниках чорний хліб, щоб найдовше зберігався. Витягують його по великим святам. Є електроплитки. Можна варити каші, смажити картоплю, суп варити".
Біля вул. Кошача високий кущ помідорів, який посадив один з миротворців.
"У нас біля аеродрому маленький городик. Там і буряки були, і морква, тільки почало розростатися, так дощі усе повимивали. Коли у нас літо, в Африці зима. Замість звичного для нас снігу, тут ллють дощі. Ще й такі, по три дні без перестану. Заливає по коліно. Але все навколо зеленіє і цвіте. Коли тут літо, все від спеки жовтіє", - пояснив миротворець Олександр Крсек.
Ще один город посадили біля їдальні.
"Це наша плантація. Є бананові пальми, ананаси, ще декілька місцевих рослин. Посадили, щоб око радувало. За сім місяців з 30-сантиметрових паростків вимахали до метра. Ніяких особливостей для догляду не знадобилося. Товариші-ліберійці сказали, все що потрібно, це сонце і вода. А біля плацу росте, як у нас бур'ян таке саме, як у нас вазон тещин язик", - розповів головний по кухні 17-ї ротації Микола Картуш.
Вісім працівники їдальні щоденно починають свою роботу з 2.30, закінчують опівночі.
"Зараз таких посад, як військовий кухар немає. Обирали по особовим справам з тих, хто під час строкової служби працював кухарем. Працюють тут по змінам, - продовжив Картуш. – Меню складали так. Начальник продовольчого складу разом з кухарями вирішували, чим будемо годувати бійців. Нам завозили харчів на десять днів з місії ООН. З них намагалися робити хлопцям весь час щось новеньке. Бо їжа, - це не мало важливе для несення служби. Харчів з України тут немає. Курка з Єгипту, м'ясо з Бразилії. Хоч немає українських продуктів, намагалися готувати все у нашому стилі. На Великдень паски пекли. Форми вигадали для них оригінальні. Випікали у солдатських емалірованих кружках, які входять у комплекти кожному бійцю. На Новий рік було не тільки "Олівє", ще й салат "Мімоза" та рибка "По-царські", тоді був більш рибний сезон. Привезли багато спецій з України. Бо тут одна лише сіль і червоний перець".
3 
79692
Коментарі
2