Ми маємо обнадійливу річ. Можемо сперечатися про історію, релігію, минуле, але хочемо самі вирішувати, як нам жити. Між нами може доходити до сварки і мордобою, але третій не повинен лізти в нашу бійку.
Про це в інтерв'ю журналу "Країна" говорить юрист-міжнародник Геннадій Друзенко.
"Ця базова суб'єктність - найглибша підвалина нашого опору. На фронті половина людей - російськомовні. Спільний ворог об'єднав нас. Шість років протистояння показують - ми досить опірні", - вважає він.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Замість операції "Ведмідь" буде операція "Удав", - російська політика щодо України змінюється
8 листопада торік Міжнародний суд ООН визнав свою юрисдикцію у позові України проти Росії про фінансування тероризму й переслідування кримських татар і українців в окупованому Криму. Але, на жаль, реального сенсу це не має, каже експерт.
"У 1980-ті в Нікарагуа сандиністи отримали владу. Америка не могла цього стерпіти, мінувала їхні порти, фінансувала контрас. Нікарагуа виграли справу у Міжнародному суді ООН проти США. Але єдиний орган, що міг змусити Штати виконати це рішення - Рада безпеки ООН. Америка та Росія - її постійні члени і мають право вето. США не виконали рішення суду, дочекались поки в Нікарагуа змінилася влада, і новий уряд відкликав позов.
Тому щодо судів я песимістично налаштований усюди, де не йдеться про комерційні суперечки, як у справі Нафтогазу проти Газпрому. Домогтися в міжнародних юрисдикціях символічної справедливості - встановити мир, відновити територіальну цілісність, добитися реституції порушених прав - для України навряд чи реально", - додає Геннадій Друзенко.
Повне інтерв'ю з Геннадієм Друзенком читайте у журналі "Країна" від 6 лютого.
3 
79692
Коментарі