Вчора, безпомилково вибравши час для візиту, президент Зімбабве Роберт Мугабе прибув до Риму і тим самим показав, наскільки слабка міжнародна дипломатія. Дійсно, важко представити жест, що наочніше демонструє неефективність міжнародних інститутів у боротьбі за права людини і за допомогу голодуючим. Навіть якщо б хтось забрався на купол собору Святого Петра з мегафоном і кричав би, що ООН некорисна, він би не зміг зробити проблему очевиднішої.
Річ у тому, що Мугабе приїхав до Риму на запрошення Продовольчої і сільськогосподарської організації ООН, яка проводить тут конференцію з проблеми всесвітньої продовольчої кризи. Президент Зімбабве опинився в Римі не дивлячись на той факт, що формально ЄС заборонив йому приїжджати до Європи, де він оголошений персоною нон-грата: останніми роками в Зімбабве його політичних супротивників б"ють і вбивають так відверто, що це помітили навіть європейці.
Проте, італійці, схоже, не змогли не пустити до себе Мугабе на цьому тижні. Оскільки саміт проводить ООН, то правила організації отримують пріоритет над європейськими і італійськими прикордонними правилами.
Уже саме прибуття президента Зімбабве до римського готелю перетворилося на скандал. Охоронці ніяк не хотіли підпускати міжнародних репортерів до Мугабе. Вони влаштували справжню бійку, дісталося кінооператору канадського телебачення CBC і фотографу.
Проте, Мугабе не вперше користується цією невеликою лазівкою: він вже відвідував продовольчу конференцію ООН у Римі в 2002 році. Тоді президент зупинився в п"ятизірковому готелі на вулиці Венето, його дружина відправилася по магазинах, а сам Мугабе хвалився, що продовольчі запаси Зімбабве виростуть завдяки його програмі "Земельних реформ" - тобто завдяки повній конфіскації землі у білих фермерів і її перерозподілу серед своїх прихильників.
Цей прогноз не збувся. За даними гуманітарної організації Oxfam, 80% населення Зімбабве в даний час виживає менше ніж на $1 e день - за що відповідальна політика Мугабе - а також не має доступу до мінімально необхідного продовольства і чистої води. Інфляція складає 100 000%, урожай цього року виявився бідним, жителі в масовому порядку покидають Зімбабве. Крім того, Мугабе відомий тим, що використовує продовольчу допомогу як політичну зброю - її видають лише тим, хто голосує за нього. Таким чином, його присутність на продовольчому саміті ООН - це гірка іронія. Міністр закордонних справ Австралії Стівен Сміт, один найбільш ярих критиків Мугабе, виразився менш делікатно: "Поява Роберта Мугабе на конференції, присвяченій продовольчій безпеці і продовольчим питанням, - на мій погляд, повна безсоромність".
Гіршого часу також не придумаєш: ООН все ще намагається (або повинна спробувати) звільнитися від недавньої невдачі, коли вона намагалася переконати генералів в М"янмі - вони також нерідко використовують продовольчу допомогу як політичну зброю - прийняти допомогу зовнішнього світу. Через місяць після того, як на побережжі М"янми прийшов циклон "Наргіс", близько чверті мільйона місцевих жителів як і раніше не отримує регулярних постачань їжі і води. Генеральний секретар ООН Пан Гі Мун після довгих сперечань відвідав М"янму, а генерали після тривалої суперечки погодилися допустити в країну невелике число зарубіжних гуманітарних співробітників. Проте навіть високопоставлений представник ООН з питань допомоги голодуючим недавно визнав, що в країні ще не вирішені "невідкладні завдання". Переводимо: режим як і раніше відмовляються допустити в постраждалий район працівників гуманітарних організацій, як і раніше не дозволяє іноземцям в"їжджати в країну, як і раніше не дає іноземним судам пристати до берега і доставити допомогу.
Насправді, гуманітарна криза в М"янмі викликана політичною кризою. Гуманітарна криза в Зімбабве також викликана політичною кризою. Проте ООН ніколи не ставила собі за мету розв"язання політичних криз, і тому вона не може по-справжньому справитися і з гуманітарними проблемами у цих країнах. Офіційно ООН зобов"язана поважати рішення уряду М"янми не годувати свій народ. Офіційно вона повинна запросити Мугабе до Риму, хоча Євросоюз це забороняє. Якийсь ООНівський чиновник виправдовує приїзд Мугабе тим, що ООН покликана сприяти "взаємодії, а не ізоляції", і тим, що нинішня конференція з продовольства настільки важлива, що "все останнє не має значення".
Звичайно ж, ці слова - нонсенс. "Останнє" - це жорстока диктатура, маніпулювання сільським господарством на догоду політиці, страх і насильство - тобто все, що не пов"язане із зростанням світових цін на сировині, масовою переробкою сільгосппродукції на біопаливо або засухою. До честі європейських лідерів, вони спробували торкнутися "останнього" і надати натиск на Мугабе, обмеживши його в праві їздити за межу, уникаючи зустрічей з його участю і намагаючись показати, що його дії неприйнятні. Поки ця тактика не приносить користі, проте її не можна назвати абсолютно позбавленою сенсу: Мугабе явно не все одно, як відноситься до нього Європа, інакше він би не почав намагатися обійти її заборону.
Але європейський бойкот міг би спрацювати краще, якби ООН не допомагала лідерові Зімбабве посміятися над ним. Замість цього ООН слід приєднатися до бойкоту. Врешті-решт, якщо це серйозна конференція з проблеми продовольства, то на ній не повинно бути місця людині, що погубила продовольчу політику власної країни, повідомляє InoPressa.
3 
35413
Коментарі