НА ВИХІДНІ сходила в цей кінотеатр. На сеанс спізнювалася, тому здала дублянку останньою. Гардеробниця прийняла одяг і видала номерок N295.
Після сеансу за одягом вишикувалася довжелезна черга з кількох сотень відвідувачів, яку обслуговували дві гардеробниці. Коли підійшла черга, жінка взяла номерок і видала мені чоловічий сіро-зелений пуховик замість синьої дублянки. На пояснення, що куртка не моя, вона відповіла: "який номерок — така й куртка". Після кількахвилинної розмови додала: дублянку віддадуть після того, як усі відвідувачі заберуть одяг. Довелося чекати. Врешті знайшовся й господар сіро-зеленого пуховика, який видали мені.
Я пішла скаржитися до адміністратора. Працівниця все вислухала, і ми повернулися до роздягальні разом. Гардеробниця провини не визнавала, захищалася, стверджуючи, що клієнти спеціально помінялися номерками. Суперечку раптово перервав молодий чоловік.
— Это же не моя куртка! — сказав він і простяг жінці чорну шкірянку, яку вона видала йому кілька хвилин тому.
Адміністраторка розсміялася і вибачилась.
Пригода із заміною верхнього одягу в "Київській Русі" коштувала мені годину власного часу.
Коментарі