субота, 09 березня 2024 13:30

Дивилися наче на божевільного. 8 спогадів про Тараса Шевченка

Автор: wikipedia.org
  "Тарас Шевченко зі свічкою" - свій автопортрет 1845-го художник перемалював 1860 року. Оригінал не зберігся
"Тарас Шевченко зі свічкою" - свій автопортрет 1845-го художник перемалював 1860 року. Оригінал не зберігся

9 березня 1814 року в родині кріпаків Григорія Шевченка і Катерини Бойко у селі Моринці - тепер Звенигородського району Черкаської області, народився син Тарас. Незабаром родина перебралася до села Кирилівки. У дитинстві Тарас Шевченко захопився поезією та малюванням. Власник Кирилівки Павло Енгельгардт призначив його дворовим слугою. Забрав із собою до Вільно - тепер Вільнюс, а потім в Петербург.

За 2,5 тис. руб. з кріпацтва талановитого хлопця викупили художник Карл Брюллов і поет Василь Жуковський. Тарас Шевченко став студентом Петербурзької академії мистецтв та улюбленим учнем Брюллова.

1840 року підготував поетичну збірку "Кобзар", завдяки якій став відомим. 1843-го та в 1845-1847 роках мандрував Україною та написав більшість відомих творів, змальовував старовину та портрети дворян. Вони ж його радо приймали у себе.

Gazeta.ua підібрала добірку спогадів про відвідини Тарасом Шевченком українських сіл та містечок.

1843 року разом із письменником Євгеном Гребінкою потрапив на день народження вдови-поміщиці Тетяни Вільхівської в селі Мойсівка - тепер Драбівський район, Черкаської області. Про той вечір згадував лікар Андрій Козачковський:

"Один із його приятелів завіз його до генеральші Тетяни Вільховської. Здається, це був день її іменин. Крім місцевої громади з декількох повітів, з'їжджалися до неї знайомі з Петербурга і Москви, - близько 200 осіб. На ці блискучі збори Шевченко з'явився майже нікому невідомим. Не минуло години після його приїзду, як серед російської і французької говірки чулася вже українська мова, а через кілька годин зупинилися танці і господиня, поважна за 60 років стара, захоплена майже загальним настроєм гостей, виконала з Шевченком народну українську "метелицю".

У Мойсівці Тарас Шевченко познайомився із багатьма впливовими та знаними людьми – письменником Олександром Чужбинським, офіцером і художником Яковом де Бальменом та сином генерального судді та предводителя дворянства Полтавської губернії Олексієм Капністом. Разом із Капністом він поїхав до Яготина, де проживала родина князя та генерал-губернатора у відставці Миколи Рєпніна-Волконського. Шевченко хотів оглянути картинну галерею маєтку та зробити копію портрета князя на замовлення Григорія Тарновського.

Про той візит донька князя Варвара Рєпніна писала:

"Він здався мені простим і невибагливим. Він одразу став у нас своєю людиною. Одним із тих, які так зручні в селі, кого приємно бачити у вітальні і кого можна залишати одного, не боячись, що він педантично образиться".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Она счастливо переменилась, потолстела и как будто помолодела"

Як художник Київської археографічної комісії 1845-го відвідав поміщика Григорія Ґалаґана в Сокиринцях – тепер Срібнянський район на Чернігівщині. Той влаштував великий бенкет. Олександр Кониський у книзі "Тарас Шевченко-Грушівський" зазначив:

"Бал скінчився найрозкішнішою вечерею, залитою шампанським, вином. Розкіш того балу "просто жахала" Шевченка. Але більш за все збентежила його душу, уколола в серце стару глибоку рану історія і вид віолончеліста з кріпацького оркестру, що грав на тому балу. Віолончеліст більш за все звернув на себе увагу поета: то був чоловік молодий, худорлявий і блідий.

"Соло своє він грав так, що хоча б і самому Серве, так не на сором би було". Поет, слухаючи те соло, дивувався, що ніхто з гостей, ні сам господар не дав оплесків віолончелістові за його суще артистичну гру! Коли ж віолончеліст, скінчивши соло на віолончелі, взяв скрипку і заграв арію "Преціози", душа поета не втерпіла. Тарас гукнув: "Браво!" - і став плескати в долоні. Усі гості подивилися на поета, наче на божевільного. Пан-господар так глянув на його, що Тарас схаменувся, догадався, що кріпакам не дають оплесків, замовк і пішов собі в сад, щоб там розвіяти журбу, що нагнали на його оті суворі й здивовані погляди господаря і гостей".

Автор: 1plus1.ua
  Маєток родини Ґалаґанів у Сокиринцях
Маєток родини Ґалаґанів у Сокиринцях

Того ж року Тарас Шевченко відвідав родичів у Кирилівці. Його родич Варфоломій Шевченко згадував:

"Трапилось се під храмове свято у кирилівській церкві, себто під свято Івана Богослова - 26 вересня. Церковний титар Ігнат Бондаренко запросив нас до себе на мед. День стояв теплий, ясний. У титаря було велелюдно, і ми, сівши в саду під яблунею, кружали мед (про сей мед Тарас і опісля згадував в однім з своїх листів). У титаря медовав якийсь сліпий лірник; Тарас зараз до нього: "Співай думи". Лірник ніяких дум не знав. Тарас став просити, щоб співав пісні, сам підтягав за ним. Далі лірник заграв "козака"; Тарас підмовив жінок і дівчат, і пішов танець!"

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Усміхається і підморгує - оживили світлини видатних діячів

Восени 1845-го жив у маєтку знайомого поміщика Олександра Лук'яновича в селі Мар'янському - тепер Великобагачанський район на Полтавщині. Кухар Арсеній Татарчук запам'ятав художника таким:

"Жив в окремому відведеному йому приміщенні. Йому призначили окремого лакея, але від його послуг Тарас Григорович майже завжди відмовлявся. Він вставав на світанку і негайно брався до роботи. У вільний від малювання портретів час він майже завжди вдень залишався у своїй кімнаті, постійно читав книги, які брав з панської бібліотеки, або ж писав листи або щось інше. Лише зрідка блукав він околицями, при цьому часто зупинявся, вдивлявся в якісь віддалені предмети, змальовував різні види. Снідав і обідав він разом з панами і його не бачили нетверезим. У Мар'янському Шевченко весь час залишався майже безвиїзно. Лише зрідка він разом з Лук'яновичем їздив в село Злодієвку для купання в Пслі. Священник Бабич одного разу за обідом у Лук'яновича сказав: "Тарас Григорович! Вашого розуму хоч би на 20 чоловік та роздані, всім вистачило б!" Шевченко у відповідь голосно розреготався.

Деякий час Тарас Шевчеко жив у лікаря Андрія Козачковського в Переяславі. Там захворів і написав "Заповіт". Лікар згадував про гостя:

"Він писав ніби жартома. У справах, які я тоді мав з євреями, іноді наповнювалася ними вітальня моя, у якій Шевченко звичайно працював. Але цей галасливий кагал не тільки не заважав йому, навпаки, продовжуючи писати, він вслухався в розмови євреїв, втручався в них. Розсмішивши чимось кагал, сам реготав, продовжуючи швидко і безупинно свою справу, без будь-яких поправок".

Автор: wikipedia.org
  Тарас Шевченко змалював для Київської археографічної комісії Михайлівську церкву в Переяславі гостюючи у Андрія Козачковського
Тарас Шевченко змалював для Київської археографічної комісії Михайлівську церкву в Переяславі гостюючи у Андрія Козачковського

Після одужання Шевченко заїхав до Олександра Чужбинського в село Ісківці - тепер Лубенський район Полтавської області. Разом ще раз відвідали Мойсівку та родину Закревських.

"Заїхав він до мене перед Масляною - блідий і з поголеною головою з нагоди недавньої гарячки, - згадував Чужбинський зиму 1846 року. - Тоді він постійно носив чорну оксамитову шапочку. Я і не знав, що він хворий за кілька верст лежав в Переяславському повіті. Під час хвороби Шевченко написав багато віршів. У цей і останній раз він заїхав до мене в Ісківці з метою запросити мене супроводжувати його по Малоросії: він мав у своєму розпорядженні змалювати давнє начиння по церквах і монастирях, а для мене будь-яка подорож зробилася необхідністю. Прибули до Ніжина. Приїзд Шевченка не міг залишитись таємницею. Двері наші не зачинялися; особливо нас відвідували студенти. У четвер ми вирушили на збори. Тут трапилася маленьке пригода. Хтось із начальницьких осіб не хотів було впустити Шевченка на тій підставі, що останній був в оксамитовій шапочці, але делікатно сьому чоловікові пояснили, що він хоч би в якому був костюмі, робив честь своїми відвідинами. Поет багато сміявся з цієї пригоди".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Жартує та фотографується - віртуальний Тарас Шевченко гуляє Києвом

У Березовій Рудці - тепер Пирятинського району Полтавської області, у поміщика Платона Закревського любив проводити час із дружиною господаря Ганною. Мав до неї почуття. Олександр Кониський писав:

"До Закревських хоч і приїздили декотрі з поклонників Бахуса і справляли знамениті свята "мочемордія" (Мочимордами себе називали представники товариства українського дворянства Лівобережжя, які проводили розгульні і пияцькі вечори), але ж Шевченко не раз у раз гуртовався до них. Частіш і зовсім не приставав, уникав. Він більш перебував в жіночому товаристві. Воно його більш вабило до себе. У гостинному покою пані Закревської Тарас поринав або в веселу розмову жіноцтва, або в прекрасну гру на роялі і співи самої Закревської і її гостей. А то й сам своїм гучним оксамитовим голосом співав українські пісні журливі. У такі години з товариства жіночого поклонники Бахуса жодним чином не спроможні були вирвати Тараса. Навпаки: "мочеморди" мусили самі приходити вже до жіночого товариства і просиджували тут геть за північ".

Автор: humus.livejournal.com
  Дворянські застілля змалював художник Яків де Бальмен
Дворянські застілля змалював художник Яків де Бальмен
Кобзар насправді був не таким нецікавим, як ми його знаємо зі шкільної програми. Gazeta.ua пропонує ознайомитись, наприклад, з сімома історіями кохання Шевченка.
Зараз ви читаєте новину «Дивилися наче на божевільного. 8 спогадів про Тараса Шевченка». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі