Людина перестала бути волохатою 2 мільйони років тому

Культурні традиції більшості народів світу говорять нам про те, що протягом тисячоліть люди прикрашали свої тіла. Реалізуючи свої творчі здібності, людина як на полотно наносила на свою шкіру різні візерунки і знаки. Чи мало це метою привернути увагу протилежної статі, позначити соціальний статус, підкреслити досягнення певного віку - наші предки приділяли цьому велику увагу, найчастіше значно змінюючи свій вигляд.

"Сьогодні ми сприймаємо татуювання як щось звичайне, хіба що лаємо дітей за легковажне "забруднення" своєї шкіри, - говорить професор Ніна Яблонскі (Nina Jablonski) з університету Пенсільванії. - Однак людина не завжди мала можливість "малювати" на своєму тілі".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Неандертальці навчилися робити татуювання у кроманьйонців

За словами вченого, сьогодні Homo sapiens - єдиний представник загону приматів, що не має суцільного і густого хутра. З причинами, що викликали втрату тваринного волосяного покриву, вчені поки не визначилися. Варіантів багато: від простої необхідності більш інтенсивного охолодження тіла до переходу до напівводного способу життя. Зате фахівцям з університету Пенсільванії вдалося визначити приблизний час втрати "сапієнсами" більшої частини волосяного покриву.

На щорічній конференції Американської асоціації сприяння розвитку науки (AAAS), яка проходила в Бостоні 16 лютого 2013, Ніна Яблонскі розповіла, що "безволосими" предки людини розумної були вже 1,5-2 мільйони років тому.

На відміну від кісток, термін зберігання викопної шкіри не може вимірюватися в мільйонах років, тому основним джерелом інформації для дослідників був молекулярний аналіз генів, які кодують білок, який і відповідає за пігментацію.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Наука повинна відмовитися від "расизму" щодо неандертальців

Професор Яблонскі особливо підкреслює, що таким чином історія декорування шкіри, починаючи від звичайного нанесення малюнків і закінчуючи шрамуванням, має дуже давню історію, можливо, в мільйони років.

Виходить, що вивчення цих традицій у різних народів може бути свідченням найдавніших сторінок їхньої історії.