Плівки з фільмами Жоржа Мельєса пустили на каблуки для чобіт

У залі вокзалу Монпарнас у Парижі в середині 1920-х був невеликий кіоск із дитячими іграшками й солодощами. Привітний літній продавець із гострою борідкою ніколи не знімав пальта й капелюха — боявся протягів. Це був Жорж Мельєс — усіма забутий творець перших в історії фантастичних фільмів.

30 років тому він керував успішним паризьким театром "Робер Уден", в якому демонстрували різні трюки й фокуси. Мельєс вигадував багато номерів і виступав як актор. 28 грудня 1895-го він повів свою доньку 7-річну Жоржетту на сеанс братів Оґюста й Луї Люм'єрів, які демонстрували перший в історії кінофільм "Прибуття потяга на станцію Ла-Сьйота". Жорж так захопився, що вирішив сам почати знімати фільми. Запропонував Люм'єрам грубі гроші за їхній кіноапарат. Однак ті відмовилися.

— Через рік про кінематограф усі забудуть, — заявив один із братів. — Так що ми маємо намір самі заробляти на нашому винаході.

Мельєс придбав схожий апарат в одного лондонського винахідника й розпочав зйомки. Перші його фільми 1896-го, як-от "Поливальник", "Морське купання" — наслідували люм'єрівські кіносценки. Та прості сюжети із життя Мельєсові швидко набридли. Він береться знімати інсценізовані спектаклі з акторами, механічними ляльками й пересувними декораціями. У його фільмах почали літати привиди, танцювати кістяки, факіри жонглювали власними головами, летючі миші перетворювалися на чортів, а красуні на букети квітів.

На своїй віллі в паризькому передмісті 1897-го Жорж Мельєс збудував кіностудію "Старфільм". Це був скляний павільйон із люками, підйомниками, візками для наїздів і від'їздів знімальної камери, чорними оксамитовими фонами й іншими пристроями, за допомогою яких Мельєс створював свої кіноілюзії. За рік він зняв близько 60 стрічок: казкові феєрії, комедії, сценки з трюками — нові жанри для тодішнього кіно. Багато фільмів Мельєса були кольоровими — теж новинка — режисер сам уручну розфарбовував плівку пензликом.

Він вставав о шостій ранку, о сьомій — приходив до кіностудії. Малював декорації та готувався до роботи. Із 11.00 до 16.00 тривали репетиції та зйомки. Один американський клієнт, побачивши Мельєса за роботою, назвав його "шаленим божевільним". Режисер носився знімальним майданчиком, віддавав своїм акторам і асистентам розпорядження, щось спішно домальовував на декораціях і, чортихаючись, намагався приборкати кіноапарат. Увечері, перед початком кінопоказів у "Робер Уден", у нього з'являлося трошки вільного часу, щоб зайти до кав'ярні та прогулятися паризькими вулицями.

2 травня 1902-го вийшла на екрани 21-хвилинна "Подорож на Місяць" Жоржа Мельєса. Він зняв цю стрічку за мотивами роману Жуля Верна — про пригоди диваків-астрономів, які вирішили полетіти в космос на гарматному набої.

Це був перший в історії науково-фантастичний фільм. У ньому знялися співаки й танцюристи з мюзик-холів і циркові акробати. Мельєс зіграв професора-проводиря місячної експедиції. У фільмі були дорогі костюми та складні декорації, задіяні всі можливі тодішні спецефекти: стоп-кадри, уповільнена зйомка, зміна картинок. Мельєсові кінематограф зобов'язаний усіма цими відкриттями.

Та минає кілька років, і глядачів усе більше цікавлять стрічки про реальне життя, мелодрами та комедії, зняті на вулиці, на природі. Мода на казки серед театральних декорацій минала, а Жорж не хотів нічого змінювати в своїй творчості. 1912-го через провал масштабного пригодницького фільму "Дослідження полюса", в якому була задіяна величезна механічна лялька — сніжний велетень, студія зазнала великих збитків. Не в змозі розплатитися з кредиторами, Мельєс втратив свої віллу й театр.

1913-го померла дружина режисера. Перша світова війна остаточно його розорила: французька армія його студію забрала під лазарет, а тисячі метрів знятої кіноплівки відправила на переплавку. Із фільмів Мельєса виготовили каблуки для солдатських чобіт.  Жорж якийсь час давав із дітьми циркові вистави. Але заробітки були такі мізерні, що їх ледь вистачало на життя.

Якось у двері його винайманої квартири постукала жінка:

— Пане Мельєс, ви мене не впізнаєте? Я — Жанна Д'Альсі. Знімалася у вашому фільмі "Подорож на Місяць". Пам'ятаєте? Як я рада, що вас знайшла!

60-річна Жанна взялася допомагати Жоржеві. Підняла старі зв'язки. Друзі зібрали для нього невелику суму, і 1925-го Мельєс відкрив крамницю на вокзалі Монпарнас. Через рік запропонував Жанні одружитися.

Про нього забули в кіносвіті майже на два десятиліття. Але наприкінці 1920-х кілька паризьких журналістів, готуючи матеріал до річниці появи кінематографа, знайшли в архівах кілька фільмів Мельєса. Були приголомшені. Розшукали ще 80 уцілілих копій його фільмів. Навколо режисера розгорівся справжній ажіотаж. У грудні 1929-го в Парижі відбулася гала-ретроспектива стрічок Жоржа Мельєса. "Там я пережив один із найяскравіших моментів свого життя", — занотував він у мемуарах.

Режисерові вручили орден Почесного легіону — найвищу нагороду Франції та призначили пенсію. Кінематографічне товариство виділило подружжю Мельєс трикімнатні апартаменти в пансіоні для старих акторів. Там Жорж жив до смерті 1938-го. Жанна Д'Альсі пережила чоловіка на 18 років.

×