"На святу Катерину ховайся під перину"

 

— Великомучениця Катерина помага у трудних родах. Їй Ісус Христос являвся і повелів помагать — яка жінка урожа трудно, так просить святу Катерину, — розповідає 76-річна Ніна Федірко, родом із села Красне Згурівського району Київщини.

Вагітним радять на Катерини — 7 грудня — утримуватися від роботи, щоб пологи були легкими. У кого в сім'ї сварки й негаразди між подружжям — замовляти в церкві акафісти святій Катерині. Жінки просили святу про щастя та злагоду в сімейному житті.

На Харківщині баба-повитуха заходила до хати породіллі, мила руки і промовляла: "Святая Катерино, з Божою поміччю поможи прийняти цю дитину".

— Мене баба Сидориха, шо у нас пупи дітям в'язала, навчила святій Катерині свічки ставити, молитися і просити її про воспомоществовєніє. Бо я троє суток кричала, так трудно ту дитину родила, але все добре й обійшлося, — розповідала 2006-го 81-річна Катерина Котенко із села Юрченкове Чугуївського району на Харківщині.

— А то ще дівки становлять свічки Катерині, щоб любили парубки, бо Ісус Христос явився до неї і назвав невістою своєю прекрасною, — каже Ніна Федірко.

Від Катерини і до Хрещення, 19 січня, тривав період ворожінь. Бо колись вважали, що дізнатися про свою долю можна на часовому зламі, коли один рік закінчується, а другий починається. І не тільки дізнатися, що чекає, а й вплинути на це майбутнє.

Ворожили тільки затемна, бо робити це при сонцю — великий гріх. Ніч проти Катерини, як першу в сезоні ворожінь, вважали надзвичайно правдивою на передбачення. Брали павука, садовили його до нового горщика: якщо до Голодної куті — останній день ворожінь, 18 січня — він зітче всередині горщика павутину — бажання обов'язково збудеться. Якщо павук здохне — то і справа "здохне".

Увечері перед святом "закладалися" на сон:

— Як спать лягати, кажуть: "На Афонських горах, три ангели в головах: одін ходіт, другой водіт, третій показує. Присні мині етот сон: найті, купіть, продать, помірать". Після цього треба ні до кого не говорити до ранку, а у сні усе побачиш, шо тебе вскорості буде ждати, — розповідала Катерина Котенко.

На Катерини дівчата робили "сходки", на яких ворожили про майбутнє. Хлопців туди не допускали. Ті влаштовували їм "страшки": замотувалися в біле простирадло, брали косу, на голову натягували гарбуза — й так вривалися до хат або стукали у вікна. Проте й парубки шанували святу Катерину. Напередодні свята весь день дотримувалися суворого посту — щоб Бог дав дружину "до серця, а не тільки до борщу".

Ворожіння молоді про шлюб випереджали час весіль, що розпочинався після різдвяно-новорічних святкувань. Ворожили, щоб дізнатися ім'я своєї половинки, про її зовнішність, вік, характер. Намагалися відгадати, хто головуватиме у сім'ї, скільки буде дітей, кому з подружжя судився довший вік.

— На Катеринки були в нас основні гадання. Робили так: ставили на стіл ночви, у них кидали пояси, лєнти, буси — шо в кого було. А тоді палали (трусили ночвами. — "ГПУ"). Чия, примєром, лєнта першою випаде з ночовок — тая першою і замуж пуйдє, — розповідає 76-річна Світала Цалко із села Первомайське Овруцького району на Житомирщині.

Каже, дівчата також ворожили на картах, але старші попереджали, "щоб не увлікалісь, бо можна долю "загадать" і вона від тебе одвернеться".

Увечері перед Катерининим днем дівчата вибігали на вулицю і питали ім'я в першого зустрічного чоловіка — так зватимуть судженого.

І хлопці, і дівчата ходили під вікна сусідів або непомітно сідали за плотом, щоб підслухати розмови — за ними теж вгадували майбутнє: якщо в хаті сварка — сваритиметься із дружиною, сміються — життя буде веселим, пролунає "візьми" — хлопець одружиться, "ходи" — дівка піде заміж, "сиди" — чекай пари до наступного року.

— А ще ми варили кашу молошну з маком і виходили з нею на двір увечері. Ходили попід пліт і кликали: "Любий-нелюбий, іди до мене кашу їсти". Хто обізветься, той буде чоловіком. А хлопці ховалися і сміялися з нас, — згадує Ніна Федірко.

На Полтавщині дівчина, насипавши кашу або борщ у миску, виходила на вулицю і по черзі била макогоном по паркану, воротах, приказуючи: "Йди, йди, суджений, до мене їсти! Доле моя, — називала ім'я парубка, — мій предречений, а йди до нас вечеряти!"

До сходу сонця на Катрі дівчата йшли по воду до криниці. Якщо донесе воду й не розхлюпає, то скоро вийде заміж, і життя її буде щасливим. За народними уявленнями, вода є символом кохання, а криниця, ополонка, копанка усвідомлювалися як вихід в потойбіччя, звідки можна отримати відповіді на свої запитання. На Катерини поліські дівчата бігали на ставок і з ополонки витягували перше, що попадалося: цвях означав, що чоловік буде ковалем, деревинка — мужиком, шматка — гультяєм.

Була така приказка про це свято: "На святу Катерину ховайся під перину", бо настає справжня зима.

Із рани замість крові потекло молоко

Святу великомученицю Катерину православні та греко-католики вшановують 7 грудня. Саме цього дня 305 року за наказом імператора Максиміна кат мечем відсік їй голову за твердість у християнській вірі. Катерина була родом із Александрії на півночі Єгипту.

Уславилася освіченістю, розумом і вродою. До неї сваталося багато заможних і родовитих женихів, але дівчина не бачила серед них достойної собі пари. Уві сні з'явилися їй Божа Мати й Ісус Христос, який вдягнув їй на праву руку перстень зі словами: "Не знай жениха земного". Коли прокинулася, Катерина побачила на своїй руці цей перстень.

Імператор Максимін закликав до себе Катерину і запропонував зробити її своєю дружиною, якщо та принесе жертву язичницьким богам. Дівчина відмовилася й Максимін наказав стратити її. За переказами, з рани замість крові потекло молоко.

"Як вишня зацвіте, то дівка скоро віддасться"

В Україні подекуди й досі зберігається звичай на Катерини різати гілочки вишні й задумувати бажання. Якщо за місяць, до Різдва, гілочка розцвіте — бажання обов'язково збудеться.

— Колись у хатах були долівки, то ту гілочку садили на покуті. Поливали водою до Святого вечора, а на Святий вечір ця вишня має зацвісти. Поливали її так — носили ротом воду від криниці. Кажуть, як зацвіте, то дівка скоро віддасться і буде добре жити, а коли посохне, то не віддасться і помре, — розповідає Ніна Федірко.

У такий же спосіб ворожили про здоров'я або смерть у наступному році. У воду ставили стільки гілочок вишні, скільки є членів сім'ї, позначаючи їх різнокольоровими стрічками. Чия гілка розквітне — той довго житиме, чия всохне — захворіє або помре. Рослинці, що розцвітала в неурочний час, приписувалася чарівна сила, магічним способом пов'язана з долею людини. Гілочку ховали від ока священика, коли він під час посту ходив із молитвами по хатах або на свята з кропилом: боялися, що сваритиме за тяжкий гріх, а гілочка всохне.

×