Грудневого вечора 1776 року солдати молодої американської армії за наказом командувача Джорджа Вашингтона схопили фермера Джона Ганнімана й потягли до свого штабу.
— Проклятий зрадник! — вигукнув генерал. — Вийдіть усі, я мушу його допитати сам на сам.
За якийсь час викликав охоронців:
— Тягніть його в караульне приміщення і замкніть. Завтра я його повішу, бо він не зізнається.
Ніхто й не здогадувався, що командувач потай дав ключ арештантові. А перед тим домовився з ним, що Ганніман дезорієнтує противника. Уночі фермер утік і пробрався в місто, де стояли англійці. Розповів, що війська американців не готові до битви — усе так, як його проінструктував Вашингтон. У ніч на Різдво його військо перейшло річку Делавер по кризі й легко здобуло Трентон — столицю штату Нью-Джерсі. Це була одна з найяскравіших перемог у війні за визволення Штатів з-під влади британської корони.
За зиму армія Вашингтона зменшилася до кількох тисяч вояків. Багато контрактників звільнилися, дехто дезертирував. Британці ж зібрали в Нью-Йорку 30-тисячне військо. Зіткнення з противником стало б для американців катастрофою. Як викручується Вашингтон? Спочатку розпускає чутки, що його армія налічує до 40 тис. бійців. Та британці знали, що він блефує: насправді в нього не більш як 2 тис. Тоді Вашингтон пішов на іншу хитрість: підготував зведення-фальшивку про інвентаризацію зброї, коней, амуніції, запасів їжі в його армії. Із написаного випливало, що в ній принаймні 9 тис. солдатів. Усе влаштували так, що ці папери потрапили до британського шпигуна. Той відвіз їх до Нью-Йорка. Англійці так і не наважилися атакувати військо Вашингтона взимку.
Але з початком весни рушили на армію Джорджа, що стояла в місті Трентоні. Вирішили атакувати вранці, бо військо цілий день було на марші. Вашингтон не міг відступити: потеплішало й дороги перетворилися на багнюку. Вийшов зі штабу і підняв угору вказівний палець.
— Північний вітер, — мовив стиха. — Уночі буде мороз. Розпалюйте на горбах багаття! — наказав підлеглим.
Побачивши вогнища, англійці подумали, що бійці Вашингтона, гріючись, чекають ранкової атаки. Вони ж уночі, коли підмерзло, покинули Трентон і пішли на розташований за 15 км Прінстон. Уранці британцям дісталося порожнє місто. А в цей час військо Вашингтона з ходу атакувало іншу половину британського війська під Прінстоном. Англійці не чекали цього удару і в паніці тікали. Ця перемога змінила хід бойових дій у війні.
Джордж Вашингтон ще не раз вводитиме в оману противника. У війні за незалежність США, яку 4 липня 1776 року проголосили 13 північноамериканських штатів, він програв більшість боїв. Але перемогу для своєї країни здобув — завдяки тактиці вичікування й затягування та несподіваних наскоків. Він створив широку мережу шпигунів, які передавали йому всю інформацію про британське військо. Наводнив своїми агентами все східне узбережжя Америки. Підручників зі шпіонажу тоді ще не було, тож сам розробляв практику збору розвідувальних даних. Використовував невидиме чорнило і словесно-цифровий код для таємних повідомлень. У нього були подвійні агенти, яких він перевербував у англійців.
Своїх цілей він досягав навіть за спиною Конгресу. На початку війни, коли йому довелося відступати з Нью-Йорка, пропонував знищити місто дощенту. Але Конгрес і уряд міста виступили проти.
— Гаразд, хай буде по-вашому, — змирився командувач.
Але через кілька днів місто, зайняте британцями, запалало. Підпалювачами були люди, вірні Вашингтону, які отримали від нього такий наказ.
Перше ж бойове хрещення 23-річний Джордж отримав у складі англійської гвардії, яка наступала на французькі та індіанські загони. Раптом англійців із тилу атакували індіанці. Зав'язався жорстокий бій. Англійського генерала смертельно поранили, солдати почали розбігатися. З офіцерів живим лишився тільки Вашингтон, хоча мав кілька дірок від куль у мундирі та капелюсі. Він узяв командування на себе й вивів рештки війська з оточення. Високий, дужий, жорсткий, із посмішкою на устах — солдати підкорилися йому беззастережно. У хвилини небезпеки був на диво холоднокровним. Усі кулі оминали його.
— Його береже Великий Дух, він ніколи не загине в бою, — казали вражені індіанці.
300
чорношкірих рабів працювали в маєтку й на плантаціях Джорджа Вашингтона у 1760-х. Ставши президентом, він нічого не зробив для скасування рабства в США. Та турбуючись про свій образ в історії, перед смертю заповів звільнити всіх своїх рабів і дати їм освіту. Цей наказ мав бути виконаний лише по смерті дружини Марти. Однак та злякалася, що раби тепер будуть зацікавлені в її смерті, і сама їх звільнила. Марта померла через три роки після чоловіка.
1732, 22 лютого — Джордж Вашингтон народився у штаті Віргінія в родині власника тютюнової плантації та землеміра. Батько мав четверо дітей від першого шлюбу і шестеро — від другого. Помер, коли Джорджеві було 11 років. Хлопець мусив покинути школу і забути про мрію отримати освіту в Англії. Його виховував зведений брат Лоуренс, після смерті якого він успадкував 1752-го маєток Маунт Вернон на річці Потомак.
1748 — став державним землеміром. Сходиться з великими землевласниками і шукає ділянки для себе на Дикому Заході. 1753-го вступає до міліції Віргінії. Бере участь у боях між англійськими і французькими колоніальними військами. 1755-1758-го — командувач військами Віргінії.
1759 — одружився з найбагатшою вдовою Віргінії Мартою Кастіс, хоча кохав іншу й ефектнішу. Із дружиною отримав 150 рабів і 7 тис. га землі. Марта приваблива, амбіційна, цілеспрямована, мала сина і дочку. Спільних дітей у них не було. Вирощував тютюн для Британії, але лондонські купці не допустили його на ринок. Ледь урятувався від банкрутства — переключився на пшеницю, експериментував із добривами, сівозміною і новими технологіями. Його маєток став неофіційним центром елітарного шару нових землевласників. Бесіди про високі цілі служіння народу вони поєднували з полюванням, танцями і грою в карти. Вивчає англійську опозиційну літературу та римських філософів. Виробляв у себе класичний стиль мовлення, самовладання і повну гідності жестикуляцію. Став членом парламенту Віргінії.
1774 — на першому Континентальному конгресі у Філадельфії виступив за збройний опір Великій Британії. 1775 року обраний головнокомандувачем усіх американських збройних сил. 1783-го після укладення миру й визнання незалежності США розпустив армію, повернувся до свого маєтку. "Землеробство завжди було улюбленим моїм заняттям", — писав тоді в нотатках. 1787-го повернувся в політику.
1789, 4 лютого — Джорджа Вашингтона обрали першим президентом США. Запровадив щорічні послання до Конгресу. Увів щотижневі аудієнції й урочисті обіди. Марта займалася ранковими прийомами і чаюваннями зі знатними леді. Пробув президентом два терміни. Його умовляли йти на третій і стати диктатором, але відмовився. 19 вересня 1796-го — прощальне звернення до нації.
1799, 12 грудня — об'їжджав свої ферми на коні, сильно застудився. У ніч із 14 на 15 грудня помер. Похований у родинному склепі в маєтку Маунт Вернон.
3 
35413
Коментарі