"Захід не наважується на удар у відповідь, тому Путін так нахабно поводиться"

Росія воює засобами, які успадкувала від Радянського Союзу

1 березня президент Володимир Зеленський присвоїв звання Героя України 12 військовим. Вісім із них – льотчики й один зенітник. Про що свідчить відзначення такої кількості людей?

– Важко навіть уявити, що коїлося на наших аеродромах у ніч нападу Росії. Літаки стартували один за одним, виходячи з-під ударів ракет і ворожої авіації і передислоковуючись на запасні летовища.

 

Зараз бачимо, що наша невелика авіація і протиповітряні сили грають величезну роль в обороні України. Президентський указ про відзначення – визнання їхніх заслуг у відбитті першої хвилі нападу, їхньої ролі у мінімізації збитків.

Повітряні сили вчасно зреагували на інформацію від розвідки. Перед тим ситуацію постійно моніторили наші партнери, в небі над Україною перебували безпілотники й розвідувальні літаки США та інших країн НАТО.

Збиті російські льотчики на пресконференції розповіли, що в січні вони отримали вказівки готуватися до війни проти України. Сотні людей залучені до підготовки. Безумовно, десь витік інформації мусив статися.

Всупереч песимістичним прогнозам деяких експертів, наша авіація і протиповітряна оборона вціліли під масованим ударом. Три тижні вони вправно відбивають ворожі атаки.

Матеріально-технічна база армій РФ та України великою мірою походить із СРСР. Та за 30 років розвиток держав відбувався по-різному, з іншими пріоритетами. Як це позначилося на наших Повітряних силах?

– Нашу авіацію скоротили до кількості, яку могла утримувати економіка. Мусили списати бомбардувальники Ту-22М, віддали Росії Ту-160, Ту-95МС. Не мали ми ресурсів на них.

Погано, що вчасно не провели модернізації. Вона назріла на початку 2000-х. Стосувалася вона винищувачів МіГ-29, Су-27, штурмовиків Су-25. Проводилась у "гомеопатичних" дозах. Основна маса залишалася немодернізована. З погляду фізичного стану, це некритично, бо літаки всі відносно нові, випуску 1980-го – початку 1991 року. Американці досі експлуатують борти, виробництво яких завершилось ­1962-го. Потрібно лише доглядати і модернізувати "начинку".

Раніше в Україні випускали елементи радіоелектроніки й озброєння. Завдяки цьому змогли відпрацювати проєкти і реалізувати власні програми модернізації штурмовиків. На жаль, немасштабно. Для Азербайджану досить добре вдосконалили МіГ-29. Але для власної авіації – поодинокі екземпляри.

Наприкінці 1990-х у Росії з'явилися нові літаки. Теоретично за часів Кучми Україна могла б купувати їх. Але наявні борти тоді були ще зовсім новими. Далі все впиралося в ту нашу кляту багатовекторність. Не було однозначного курсу на інтеграцію з НАТО. Поляки визначились і закупили 48 нових винищувачів F-16. Виділили на це окрему статтю в бюджеті країни. Зайнялись облаштуванням відповідних авіабаз та інфраструктури. Змінили філософію підготовки пілотів. У нас на такий крок не було політичної волі й ресурсів.

Під впливом чого відбувалася підготовка армії ворога?

– У них економічну кризу 1990-х посилила Чеченська війна. Це позначилося на кількості та якості повітряних сил. Але Росія, на відміну від України, мала виробництво бойових літаків. Їх стимулювали експортні контракти. Давали змогу знаходити ресурс на опрацювання нових модифікацій.

Кремль використовує проти України винищувачі Су-30, Су-35, бомбардувальники Су-34. Це похідні від винищувача Су-27. Того, що на озброєнні в Україні. Штурмовики Су-25 і в нас, і в Росії модернізували.

Фактично війна ведеться засобами, успадкованими від Радянського Союзу. Їх покращили після розвалу СРСР. З 2012-го масово почали випускати Су-34 – по 12–18 бортів на рік. Пізніше налагодили виробництво Су-30СМ, Су-35С.

Росіяни мали досвід війни в Сирії. Авіацію використовували там активно, перекидали на великі відстані. Та в них відсутній досвід широкомасштабних повітряних операцій. Ніколи не відпрацьовували бойових дій більше, ніж ланкою, тобто четвіркою літаків. Без усілякого забезпечення й масованості. У них наліт на одного льотчика вдвічі нижчий, ніж це вимагають стандарти НАТО. Мають до 100 годин на рік.

 

Серед збитих українськими вояками льотчиків є учасники війни в Сирії. Росія має проблеми з кадрами, бо відправляє тих самих?

– Західні експерти пишуть, що від 1 до 1,2 тис. льотчиків у Росії не вистачає для повної комплектності. Бойовий пілот – продукт дорогий. Він потребує тривалої та ресурсозатратної підготовки. Дорогі заправка й амортизація. Кожен збитий літак, полонений чи загиблий льотчик – це наближення до нашої перемоги.

Росія заборонила до кінця 2022-го експорт літаків та інших літальних апаратів. Конфіскують машини, запущені у виробництво для інших країн, щоб компенсувати втрати у війні в Україні. Сюди кинули всі наявні авіаційні сили. Маємо збиті штурмовики з Приморського краю, бомбардувальники з Челябінської області.

Вони переважали нас кількісно, та не змогли здолати опір. Великою мірою завдяки допомозі партнерів, яку Україні почали надавати за місяць до широкомасштабного вторг­нення. Вона виявилася найефективнішою. Нам не давали танків і літаків-винищувачів. Їх освоєння потребує часу. Натомість допомогли з легкою піхотною протитанковою зброєю і переносними зенітно-ракетними комплексами. Якщо за годину-дві могли навчити користуватися "Стінгером" неписьменного моджахеда в Афганістані, то в наших бійців освоєння цієї зброї проблем не викликатиме. Є можливість нею наповнити військові частини.

У росіян виникає дилема. Піднімаючись вище для ураження цілей на території України, вони потрапляють під вогонь зенітно-ракетних комплексів системи протиповітряної оборони. Щоб сховатися від них, мусять спускатися нижче. Так стають доступні для масових переносних зенітно-ракетних комплексів. Маємо успішно збиті російські літаки "Стінгерами" й польськими ПЗРК "Перун". Ця зброя зараз оптимальна.

Після захоплення російських льотчиків у полон почастішали випадки, коли їхні колеги не можуть безпечно катапультуватися. Заговорили про шкідництво на аеродромах. Чи поширена така практика?

– Під час Першої світової війни пілотам-винищувачам парашутів не давали, щоб не підривати їхнього бойового духу. Згадок про запобігання таким чином потраплянню в полон не зустрічав.

Такі дії суперечать гуманізму та логіці. Як я вже казав, військові льотчики – дорогий товар, ними не годилося б розкидатись. Однак дії російського військово-політичного керівництва людською логікою не завжди можна пояснити.

З чого складається наша система протиповітряної оборони?

– Основа – це зенітні ракетні комплекси великої дальності С-300 і середньої – "Бук-М1". Вони входять до складу Повіт­ряних сил. Сухопутні війська мають ЗРК малої дальності "Оса-АКМ", зенітні самохідні установки "Тунгуска" і "Шилка", зенітні гармати ЗУ-23–2. Усе це техніка ще радянських часів.

"Буки" Україна постачала Грузії в серпні 2008-го, і вони успішно збивали російські літаки. Роблять вони це й зараз – у небі України. Наші ЗРК уражають навіть крилаті ракети ворога.

Військо добре забезпечене пересувними зенітно-ракетними комплексами. Як радянськими – "Ігла", так і наданими союзниками.

 

Підходи до ведення війн змінюються. Чи позначається це на завданнях для повітряних сил?

– Роль не змінилася з часів Першої світової, відколи з'явилися військові літаки. Технічний рівень став іншим, розширилися можливості, а суть залишилася та сама. Це виконання функцій розвідки, ураження супротивника, прикриття власних військ і стратегічних об'єктів.

Зараз важливим напрямком стає використання дистанційно керованих літальних апаратів. Це ті ж "Байрактари". Вони проводять розвідку й уражають наземні цілі. Практика показує, що придбання таких апаратів – влучне рішення, яке ухвалило керівництво держави 2018-го. Але маємо розуміти, що такий клас безпілотників – витратний матеріал. Вони відносно недорогі (за контрактом 2018 року, за шість бойових дронів, дві станції управління і 200 керованих ракет Україна мала заплатити $69 млн. – Країна), і їх потрібно багато.

Ця техніка ефективніша, якщо включена в систему. Азербайджан використовував "Байрактари" в Нагірному Карабасі 2020 року. Там вони були однією з трьох ланок у системі безпілотних літальних апаратів. Верхній ешелон – розвідники-безпілотники великого радіусу дії, середній – "Байрактари", і нижній – одноразові безпілотники-камікадзе. Плюс система розвідки і зв'язку. Для цього Азербайджан має власні супутники. Ми мусимо покладатися на інформацію від партнерів. Без цього можна вдарити кулаком, але влучити в порожнє місце. Як боксер на рингу із зав'язаними очима.

Українці просять НАТО закрити небо над Україною. Такі заходи властиві для Альянсу?

– НАТО закривало небо над Югославією та Іраком. Слід розуміти, що такі дії роблять недоступним повітряний простір і для наших літаків. Ті ж "Байрактари" працювати не зможуть.

Контроль за небом переходить до літаків НАТО. Вони перехоплюють апарати. Попереджають про заборонену зону і витісняють. Якщо порушник підкоряється, то його супроводжують до кордону. Якщо ні – знищують. Ракети збивають.

Проблеми можуть виникнути в разі масованої атаки, коли десятки ракет одночасно летять на ціль. В Іраку намагалися заздалегідь дізнатися про напрямок запуску ракет і розташовували на їхньому маршруті бійців із переносними зенітно-ракетними комплексами. Успішно збивали ворожі крилаті ракети.

НАТО має ресурси на території Польщі та Румунії. У них добре відпрацьована дозаправка літаків у повітрі. Тому можуть обійтися навіть без базування в Україні. Мають літальні радари, літаки з далеким радіолокаційним виявленням, що здатні контролювати повітряний простір над Україною. Технічні можливості закрити небо є. Політичної волі немає.

27 лютого міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба відповів на погрози Путіна застосувати ядерну зброю: "Це буде катастрофою для світу, але це не зламає нас". Чи є загроза ядерного удару?

– Це не питання політики і стратегії, тут потрібен висновок психіатра. Путін живе у своєму світі. Заявляв: "Ми потрапимо в рай, а вони всі здохнуть". Це неадекватна людина.

Закриття неба суттєво підвищує шанс прямого зіткнення з Росією. НАТО поки що не готове на це піти. Спиняють непрогнозований психічний стан господаря Кремля і наявність у нього ядерної зброї. Хоча нею керує не уявна червона кнопка. Існує ланцюжок прийняття рішень – і боєголовки не так просто запустити. Та ризик все одно є.

Кубинську кризу 1962-го чи близькосхідну 1973 року погасили вчасно. Обидва учасники конфлікту – США і СРСР – розуміли, що їхній ворог не завагається використати ядерну зброю. Нині Путін вважає, що західні країни не наважаться на удар у відповідь. Тому так нахабно поводиться.

Ні США, ні країни Європи формально не є нашими союзниками. Тому не мають юридичних зобов'язань захищати нас. Це величезний провал наших політиків, які не змогли добитися вступу в НАТО. Ми все це зараз вихаркуємо.

Ядерна зброя має працювати – не працюючи. Це засіб стримування. Її використання може призвести до загибелі людства.

 

Під час повітряної атаки на аеропорт Гостомель під Києвом російські окупанти знищили найбільший у світі літак Ан-225 "Мрія". Чи маємо можливість відновити його?

– Маємо подякувати Олегу Антонову, завдяки його зусиллям створили в Україні замкнений комплекс виробництва літаків. Транспортних і пасажирських. Патріотичні заклики зробити власний бойовий літак не мають нічого спільного з реальністю. Туреччина і Південна Корея позапускали відповідні програми, але їхні бюджети обчислюються десятками мільярдів доларів.

Через наш неоковирний менеджмент Україна втратила компетентність у серійному виробництві літаків. Завод Антонова створював дослідні зразки. Серійно виробляти не могли. Навіть якщо отримували замовлення, зривали терміни. Якщо хочемо робити самі, слід мати кошти.

Другий варіант – інтегруватися, як це зробила Польща. Зараз там випускають вертольоти Сікорського і комплектуючі для авіатехніки різних країн. Вони залучені в міжнародну корпорацію.

На заводі стоїть фюзеляж недобудованої другої "Мрії". Мій знайомий на автосервісі любить казати: "Нема завдань невиконуваних, є нерентабельні". Добудувати можна, але коштувати це буде занадто дорого. Після перемоги це буде далеко не першочергове завдання.

Щоб регулярно читати всі матеріали журналу "Країна", оформіть передплату ОНЛАЙН. Також можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за "ковідну тисячу".

×