У Радянський Союз прибув, щоб поліпшити своє матеріальне становище

Художника Миколу Івасюка просили не приймати громадянство СРСР

"На запрошення уряду Української РСР наприкінці 1926 року разом із сім'єю переїхав на постійне мешкання до Києва художник Микола Івасюк", – пише газета "Пролетарська правда".

Він жив у Чернівцях, які входили до складу Румунії. Його учень Євсевій Ліпецький відмовляє Івасюка їхати. Від утікачів із Радянського Союзу знає про тамтешній режим. Але Івасюк приймає громадянство СРСР.

Живе у передмісті Києва – в Боярці, Пущі-Водиці та Ірпені. Пізніше отримує квартиру на столичному бульварі Шевчен­ка, 4/10. Влаштовується на кафедру мистецтвознавства Акаде­мії наук. Долучається до роботи у Всеукраїнському фото­кiноуправлiнні – ВУФКУ. Створює плакати фільмів та малюнки для журналу "Кiно", який редагує поет Микола Бажан.

 

Українські кінематографісти створюють фільми, які купують у Європі. УРСР стає другою, після США, за кількістю проданих стрічок до Німеччини. 1927-го у Москві заявляють про підпорядкування кіновиробництва всіх союзних рес­публік. Директор ВУФКУ Олександр Шуб пише про ці наміри в журналі: "Встановлення якоїсь одности керування всією союзною кінематографією призведе до руйнування цієї дільниці національної культури". Наступного року його звільняють. Починається тиск на колектив "Кіно" та всю кіноіндустрію.

Видання закривають. Микола Івасюк заробляє написанням портретів на замовлення й співпрацює з видавництвами. "Останнім часом Івасюк дуже бідував і був розчарований такою Україною", – писав художник Василь Кричевський.

"Вночі постукали у двері, – згадувала донька Олена Івасюк. – Ми відчинили. До помешкання зайшли троє озброєних чоловіків. Позабирали картини і папери. Випадково не побачили "В'їзду Богдана Хмельницького до Києва". Батька заарештували".

18 вересня 1937 року Івасюка везуть до Лук'янівської в'язниці. Там чимало його знайомих.

"Микола Івасюк – активний учасник української антирадянської націоналістичної терористичної організації, – пише у кримінальну справу молодший лейтенант держбезпеки Локтєв 2 жовтня. – Був агентом німецької розвідки, який утримував явочні квартири німецької і гетьманської агентури".

Починаються допити. Слідчий випитує в Івасюка біографічні відомості. Те, що навчався у Відні і Мюнхені та шлюб із німкенею дає підстави оформити на нього будь-яке політичне звинувачення.

 

– Нам відомо, що в СРСР ви прибули з контрреволюційною метою і до самого арешту проводили роботу проти радянської влади. Пропоную дати відверті зізнання.

– В СРСР я прибув, щоб поліпшити своє матеріальне становище.

– Припиніть опиратися! Вам це нічого не дасть! Ви викриваєтесь Струхманчуком та іншими.

Слідчий зачитує "свідчення" художника Якова Струх­манчука і колишніх командира Українських січових стрільців – Григорія Коссака та сотника Осипа Букшованого. Вони нібито твердять, що Микола Івасюк належить до керівного повстанського комітету в Києві.

– Коссак каже неправду, – заперечує художник. – Цих людей я знаю, але ніякої контрреволюційної роботи з ними не проводжу.

"УГБ НКВД УССР вскрыта и ликвидирована антисоветская украинская националистическая террористическая организация, ставившая своей главной задачей насильственное свержение советской власти на Украине и установление фашистского строя, – йдеться в обвинувальному висновку, складеному наприкінці жовтня 1937-го. – Одним из участников этой организации являлся арестованный и привлеченный в качестве обвиняемого Ивасюк. Следствием установлено, что он с 1926 года является активным участником организации".

Заперечення підозрюваного не враховують. Слідчі поспішають виконати наказ наркома внутрішніх справ Миколи Єжова від 15 серпня 1937 року про винищення української інтелігенції. Приписують нібито Микола Івасюк "был тесно связан с агентами немецкой разведки и эмисарами центра гетьмана Скоропадского в Берлине". Завершують документ тим, що "обвиняемый Ивасюк виновным себя не признал". Речових доказів його вини немає. Однак 14 листопада 1937-го трійка при Київському облуправлінні НКВС УРСР виносить вирок: "Ивасюка Николая Ивановича расстрелять. Его личное имущество конфисковать".

 

72-річний художник 11 днів перебуває у камері смертників. Опівночі 25 листопада вирок виконують.

Дружині з доньками нічого не відомо про долю Миколи Івасюка. Їх висилають у місто Конаково – тепер Тверська область Росії. Лише 1980 року трибунал Київського військового округу переглядає справу: "Дело по обвинению Ивасюка Николая Ивановича, до ареста работавшего художником в музее деятелей науки и искусства Академии наук УССР, пересмотрено. Постановление тройки НКВД УССР от 14 ноября 1937 года в отношении Ивасюка отменено, и дело прекращено за отсутствием состава преступления. Ивасюк посмертно реабилитирован".

Дружина не мала навіть початкової освіти

1865, 14 квітня – Микола Івасюк народився в місті Заставна – тепер Чернівецька область. Батько був теслярем, мати – вишивальницею. Навчався у вищій реальній школі. Отримував уроки з техніки і композиції живопису від художника Юстина Пігуляка.

1884 – стає студентом Академії образотворчих мистецтв у Відні. Щороку влітку подорожує Буковиною, Галичиною і Поділлям. Замальовує руїни укріплень, фортеці, національний одяг. Знайомиться з письменником Іваном Франком. Разом вибираються у подорож Тернопільщиною.

1890 – восени вступає до Мюнхенської академії мистецтв. Буковинський крайовий сейм виділяє йому кошти на навчання. Дружить із польським живописцем Юзефом Брандтом. Той дозволяє Івасюку працювати у своїй майстерні й користуватися домашньою бібліотекою.

1892 – демонструє свої роботи на виставці у Львові. "Звертає на себе увагу образ маляра з Мюнхена Івасюка, що представляє гетьмана Богдана Хмельницького по битві під Зборовом, – згадує художник Корнило Устиянович. – Композиція проста, невимушена. Рисунок усюди поправний, колорит – дуже приємний, а технічне виконання показує, що Івасюк дуже совісно працює над своїм артистичним образованієм. Без средств, без помочи чужої добиватися за границею науки".

1897 – вінчається з німкенею Цецілією Юнг. Вона – сестра його друга-художника. Дівчина з бідного роду, не отримала навіть початкової освіти. Подружжя переїжджає до Чернівців. Народжують доньок Олену та Олександру.

1899 – засновує першу на Буковині рисувальну школу. "У кредит батько купує будиночок,у якому разом з Юстимом Пігуляком організували художню школу талановитої сільської молоді з Буковини, – згадувала донька Олена Івасюк. – Навчав дітей незаможних батьків незалежно від їхньої національності". Опікується школою до від'їзду у Львів 1908 року.

1912 – завершує роботу над картиною "В'їзд Богдана Хмельницького до Києва". Під час Першої світової війни, у вересні 1914-го, російська армія захоплює Львів. Через півроку німецько-­австрійські війська наступають і підходять до міста. Російська армія відходить і забирає як заручників 50 українських діячів. Серед них – Миколу Івасюка.

1917 – оселяється в Києві. Через два роки отримує доручення Директорії Української Народної Республіки створити серію поштових марок. Її друкують, але застосувати не встигають – через окупацію українських земель більшовиками й білогвардійцями. Івасюк із військами УНР відступає на територію Польщі. Живе у Львові, а пізніше – у Чернівцях.

1925 – на запрошення уряду Української РСР переїжджає із сім'єю до Києва. Працює художником на кіновиробництві та в музеях.

1937, 25 листопада – розстріляний. За одними даними, біля хутора Биківня під Києвом, за іншими – у катівнях НКВД на вул. Інститутській. Тепер це – Міжнародний центр культури і мистецтв. Похований у Биківнянському лісі. Реабілітований 1980 року.

 

"Доля мого батька у різний період була то радісна, то сумна і журлива. Він над усе любив волю, Україну та її славних козаків. Тому й присвятив свою творчість історичним батальним творам", – Олена ІВАСЮК, донька художника Миколи Івасюка

500 полотен написав Микола Івасюк. Доля більшості з них – невідома. Чимало робіт вивезли за кордон. Частина з них – у приватних колекціях і музеях Польщі, Німеччини, Австрії, Румунії, Канади. В Україні залишилось не більше 15 картин. Серед них "В'їзд Богдана Хмельницького до Києва", "Богдан Хмельницький під Зборовом", "Битва під Хотином", "Богдан Хмельницький і кримський хан під Кам'янцем-Подільським", "Іван Богун у бою під Берестечком"

Хотів перевершити Рєпіна

"Перший ескіз картини "В'їзд Богдана Хмельницького до Києва" Микола Івасюк виконав сам, без усяких порад, – пише художник Ілля Рєпін у книжці "Далеке близьке". – Хоча загальні плями картини європейські, а архітектура Києва – дещо краківська, готична, все ж в ескізі є життя і натуральність. Але Ліцен-Мейєр, його професор, забракував сцену, створену уявою, і ввів класичну умовність – натягнуту театральну. Івасюк одначе відчув це і відклав виконання до кращих умов".

Художники зустрічаються в Мюнхені. Івасюк хоче перевершити шедевр Рєпіна "Запорожці пишуть листа турецькому султану". Береться за полотно розміром 5,5 на 3,5 м.

Сюжет розповідає, як на Святвечір 1649 року гетьман Богдан Хмельницький разом із військом під церковні передзвони й гарматні постріли вступає до Києва. Проїжджає через Золоті ворота, наближається до Софійського собору. Попереду кількатисячного натовпу їх зустрічають єрусалимський патріарх Паїсій і київський митрополит Сильвестр Косів.

"То моя найважливіша ціль, яку я собі поставив", – каже Микола Івасюк письменнику Осипу Маковею. Малює картину протягом 20 років.

Перед Першою світовою війною на західноукраїнських землях кольорова репродукція цієї картини була майже в кожній хаті. Нею захоплювався письменник Богдан Лепкий. Опис цього полотна вкладає у вуста літературній героїні Мотрі у однойменній повісті: "Уявіть собі, тітусю: ми побідили, Україна вольна! І нема вже ні московських воєводів, ні цар нам не пан, ні король, ні хан, – гетьман заправляє нашою країною – наш, український гетьман. І ось він на сивому коні в'їжджає з поля боїв у золотоверхий Київ. Дзвони грають, сурми трублять на валах тої твердині, що цар нашими руками будував, з гармат палять, народ хвилюється, як море".

Зараз полотно зберігається в Національному художньому музеї України.

×