"Вибухи у фільмах зазвичай показують як спалах вогню та клуби диму. Цей нагадував потужний сплеск томатного соку. Ми й подумати не могли, що за кілька секунд опинимося під зливою крові та величезних шматків сала кашалота, що ламали дахи і трощили автомобілі", – розповідав колегам журналіст телеканалу Katu-TV 23-річний Пол Лінман. 12 листопада 1970-го з оператором знімав сюжет про утилізацію туші кашалота, що викинувся на пляж у штаті Орегон.
За п'ять днів до цього 14-метрову тварину вагою 8 т винесло з Тихого океану на пляж міста Флоренції. Гіганти й раніше гинули неподалік берега, течія викидала їх на сушу. Часто приплив змивав туші в море, де їх з'їдали акули і краби.
Два дні влада міста чекає, що кашалота знесе у воду. Тоді прибрати його доручають управлінню автомобільних доріг, бо пляж перебуває під його юрисдикцією.
– Розглядаємо два варіанти, як позбутися мертвого морського гіганта, – каже головний інженер 38-річний Джордж Торнтон. – Перший – закопати в пісок на пляжі. Але кашалот завеликий і вже почав розкладатися. Та й яму треба робити величезну. Військові радять нашпигувати тушу вибухівкою і підірвати. Кита рознесе на шматки, а птахи-стерв'ятники за кілька тижнів очистять пляж від залишків. На цьому й зупинимося.
Доки тривають приготування, туша кита під сонцем розбухає і тхне. На неї не сідають чайки. Жителі пляжних будинків скаржаться на сморід.
Вояки в масках і протигазах розрізають черево кита і закладають 450 кг динаміту. Ветеран-сапер Волт Уменхофер, який живе неподалік, просить зменшити кількість.
– Вибух вийде потужний, це буде, як маленький атомний гриб із крові та плоті, – попереджає, – Вистачить третини цієї кількості.
Та його пораду ігнорують. Сотні людей збираються дивитися на "вибух кита". На стоянку з'їжджаються десятки автомобілів. Охочі вилазять на підвищення й дюни навколо пляжу. Прибувають журналісти.
Динаміт підривають о 15:45. Вибухова хвиля сягає заввишки з чотириповерховий будинок. Дощ із крові й нутрощів кашалота накриває людей, будівлі й авто. Один із найбільших влучає в машину Волта Уменхофера, яку він купив за три дні до того.
– Дах авто розтрощено. Жодна страховка не покриє цього. Що я скажу їм? Що машину розчавив шмат китового сала? – каже чоловік.
Забризкані кров'ю глядачі біжать до океану вмиватися. Багато хто блює.
Військові бачать, що вибухнула лише частина кашалота. Решта залишається на пляжі. Сподіваються, що стерв'ятники її розтягнуть. Але ті не сідають на останки.
Влада просить про допомогу комунальників усього штату, аби очистити будинки, вулиці та узбережжя. Тушу закопують у пісок. Джорджу Торнтону дають догану і знімають з посади.
– Якщо кит колись знову викинеться на берег у нашому штаті, то відповідальні особи тепер точно знатимуть, чого не слід робити, – каже в телесюжеті закривавлений Пол Лінман.
У штаті ухвалюють закон, що забороняє підривати туші мертвих китів на пляжі. Їх закопують або буксирують у море і там підривають. Місцеві жителі називають пляж Меморіальним парком, де вибухають кити.
54 мільйони доларів США пообіцяв заплатити австралійський магнат Алан Бонд за картину голландського художника Вінсента Ван Ґога "Іриси" на аукціоні Sotheby's у Нью-Йорку 11 листопада 1987-го. Зараз це $128 млн. Сума була рекордна для художніх робіт. "Іриси" автор створив 1889-го, за рік до смерті. Придбав полотно французький мистецтвознавець Октав Мірбо за 300 франків, як за недорогу шафу. Бонд після торгів картини не отримав, бо забракло грошей. Зараз "Іриси" зберігаються в Getty Museum у Лос-Анджелесі
11 листопада 1790 року до Великої Британії з Китаю вперше привезли хризантеми. Французький купець П'єр Луї Бланкар доставив квіти білого, пурпурового та фіолетового кольорів. Лише сорт Purple прижився в ботанічному саду біля Лондона. Англійці почали його розводити. Створили Королівське садове товариство, яке вирощувало нові сорти хризантем. У букетах їх не використовували, бо їх вважали рідкісними й цінними. Одна квітка коштувала, як породистий собака.
Фізик 51-річний Альберт Ейнштейн 11 листопада 1930-го отримав патент на газовий холодильник. Створив його з колегою 32-річним Лео Сілардом. Ейнштейн узявся за розробку, коли прочитав у газеті про отруєння сім'ї в Берліні через несправність холодильника – витік діоксиду сірки. Його пристрій працював без електрики, від згорання палива на основі спирту. Того ж року компанія Electrolux викупила права на патент. Та виробництво не почалося, бо популярнішими стали апарати з компресором і системою з фреоном.
11 листопада 2000 року в австрійському місті Капрун загорілися два вагони фунікулера. Вони мали доправити 161 пасажира на альпійський курорт. Одразу після відправлення зайнявся обігрівач в одному з вагонів, потім – труби з мастилом від гідравлічної системи. Фунікулер зупинився в тунелі. Пасажири задихалися від диму. 12 вилізли через розбите вікно. Решта загинули.
"Якби Бога не існувало, його треба було б вигадати", –
записав у щоденнику 11 листопада 1770-го французький письменник Вольтер (1694–1778). Цю фразу надрукували в його "Філософських листах" у Великій Британії. Вольтер не заперечував Бога, але критикував церкву та її вчення. Був прихильником деїзму – віри в Бога-творця, який не втручається у справи світу. Праці з таким баченням мусив видавати анонімно за кордоном і ввозити у Францію нелегально
3 
35413
Коментарі