"Місто це, в губернії Київській, повіті Черкаському розташоване, серед мальовничого довкілля, омитій ріками Россю й Тясмином, належить до найвизначніших у цьому краї", – писав про Смілу, тепер це райцентр на Черкащині, польський тижневик Tygodnik Ilustrowany в січні 1872 року. Згадує, що місто останнім часом розквітло завдяки тому, що тут розташовані знамениті на всю Російську імперію цукроварні. А найпомітнішою тутешньою пам'яткою є парафіяльний костьол Успіння Пресвятої Діви Марії, зведений у стилі класицизм.
"Костьолу років 80, – писав 1893-го про смілянський католицький храм історик Олександр Амфітеатров. – Збудував його такий собі Антоній Савицький – простий чоловік, що з бідності вибився в люди і свої статки використав на богоугодну справу. Смерть його супроводжувалася цікавим, але неприємним випадком. За заповітом Савицького, його тіло мали поховати в Києві. Доки чекали свинцевої труни для перевезення, треба було забальзамувати труп. На це в Смілі не знайшли вмілих людей. Тоді хтось винахідливий порадив покласти покійника в човен, наповнений спиртом. Так і зробили. На ніч до тіла приставили сторожу – молодих парубків. На ранок біля Савицького замість охорони знайшли кілька трупів. А в човні спирту не було й сліду. Безумні хлопці не погидували випити весь і поплатилися за це життям". Статтю з цією історією Амфітеатров надрукував у "Журнале русского общества охранения русского здравия".
"Старовина сама в руки лізе, ви її ногами топчете, поряд із нею сидите, – розхвалює історик Смілу та її околиці. – У скарби тут вірять свято. Ходять чутки про скарби татарські, скарби ляські, скарби гайдамацькі. У самій Смілі нібито сховані три. На один із них, заритий на католицькому кладовищі, років 10 тому зазіхнули троє місцевих жителів. Знайти нічого не встигли, зате потривожили могильний сон якогось стародавнього коронного гетьмана й мало не пішли під суд".
8 
35413
Коментарі