Бідончик, привезений із Сибіру

- Йшла зима 1961-го. Мені було 23 роки, а вже ростила трьох дітей: 6-річного Колю, 3-річну Тоню і 6-місячного Сергійка, - розповідає 73-річна Лілія Токарчук із райцентру Іллінці на Вінниччині. - Ми жили в місті Гулістан, в Узбекистані. А потім мого чоловіка Васю покликали в Сибір на роботу. Я поїхала з дітьми слідом за ним - на північ Алтайського краю.

Васю взяли бондарем. Винайняли ми хатку: одна комната з грубою і коморка. Її господарі побачили, скільки в нас дітей, і подарували поросятко. Я сяк-так зробила шалашик із грубих гілок, а дах накрила мішками. І кинула його туди. Але не було чим годувати. Старші жінки порадили ходити на ферму за молоком. Іти туди можна було двома дорогами - через темний лісок або кладовище.

Я ходила через цвинтар, бо вовків боялася сильніше. Щоб устигнути на вранішню дойку, ішла посеред ночі. Брала оцей бідончик, закутувалася - і в дорогу, доки діти сплять. Тяжко брьохалася в снігу - насипало по пояс. На фермі я виписувала літр молока, але доярки мене жаліли й наливали повний бідончик. Туди 3 літри вміщалося. За це я їм помагала чистити гній від корів. Потім брала в одну руку молоко, а другою закидала на плече мішок соломи, доки завферми не бачить. І брьохала назад додому. Солому підстеляла поросяті, трошки вділяла йому молока. З решти дітям варила кашу. Ще в цьому ж бідончику носила курячий жир і пупки з пташиної ферми. Це все давали за те, що я скубала курей.

Раз зірвався сильний вітер із морозом. Приходжу з ферми, а шалашик геть розвалило й поросятка нема. Плачу: думала, замело снігом і воно замерзло. Але приходить сусідка тітка Домна. Втішає, каже, що бачила його у сусідів. Пішла йому відновлювати хлівець. Руками відгортаю сніг, що навіяло. Пальці замерзли, стали кілком, посиніли. Думаю: що ж його тут лишати, холоднеча така. І забрала кабанчика в хату. Покупала дітей, а потім у тій самій воді й поросятко скупала. За зиму діти звикли до нього, гралися разом. Навчився вилазити на ліжко.

Лілія Миколаївна вже 40 років живе в Іллінцях. А 50-річний бідончик, привезений із Сибіру, - як новий. Береже його як спогад про найважчий період життя.