У Львівському естрадному театрі "Не журись" свого часу народилася фраза: "Львівське пиво — то є кляса, робить із хлопа супераса". Директор цього театру 60-річний Остап Федоришин — великий поціновувач і патріот свого пива. Найбільше він любить світле розливне Львівської пивоварні. Каже, за останні 50 років воно двічі змінювало присмак.
Федоришин уперше спробував пиво на сільському весіллі у Жидачівського районі на Львівщині, коли йому було 10 років.
— Тоді живе світле пиво везли на забави зі Львова у великих дубових бочках, — розповідає Остап Васильович. — Воно таке смачне було, що всі кидали горілку, вина й ставали навколо пивної бочки.
У 1964–1965 роках під час навчання у Львівському університеті ім. Івана Франка Федоришин працював вантажником на Львівській пивоварні. Возив тачкою ячмінь до солодовні.
— На пивзаводі була бродильня, де у великих чанах бродило молоде пиво, — розповідає чоловік. — В обід ми із хлопцями відкручували в душі плафони від світильника і зачерпували ними те пиво з бочок. У плафон вміщалося 3–4 літри, до нього купували по 15 пиріжків із м"ясом. Потім плафони вкручували назад.
Раків продають по дві-три гривні за одного
У ті роки Федоришину найбільше смакували "Львівське ювілейне" та "Золотий колос". Пляшка коштувала 26–27 коп., гальба розливного — 22 коп. Остап із друзями найчастіше бував у пивному барі "Під вежею" на вул. Братів Рогатинців.
У середині 1980-х смак львівського пива зіпсувався.
— Тоді боролися з пияцтвом. Свердловини з артезіанською водою для пивоварні замурували, — веде далі. — Через кілька років пробили нові, але вода з них була вже не та.
Федоришин пригадує, що смак "Львівського" став кращим у середині 1990-х — львівські пивовари узялися за нові технології. До світлого розливного пива чоловік купує солені горішки або чіпси. А влітку сушить рибу.
— Маю власне подвір"я. Там вивішую на нитці почищену та посолену рибу, — каже він. — Головне — напнути згори марлю, щоб на рибу не сідали мухи. Інколи — купую на базарі раків. Їх продають по 2–3 гривні за одного. Відварюю в підсоленій воді.
Щоб відчути справжній присмак бурштинового напою, Федоришин радить взяти його лише на кінчик язика. У нього є і своя шкала визначення якості пива. На око вимірює висоту піни в гальбі. Називає її шумою.
— Півтора-два міліметри шуми — це аксіома для кожного шанувальника, — зазначає Федоришин. — Вона має бути рівненькою, без пухирців і залишатися до останнього ковтка.
Сьогодні у Львові пиво варять дві броварні — ВАТ "Львівська пивоварня" та "Перша приватна броварня".
Серед світлих сортів пива найпопулярніше "Львівське 1715". Окрім нього, "Львівська пивоварня" випускає "Світле", "Міцне", "Преміум" та "Легенду".
З-поміж напоїв "Першої приватної броварні" любителі пива відзначають "Старе місто". На броварні варять також "Світле", "Міцне", "Авторське", "Чорне", "Преміум" та "Платінум". Нещодавно почали варити пиво "Корона". Його випускають у пляшках 0,65 л.
У Німеччині сподобався "Вайсбір"
У Німеччині Остапові Федоришину припало до смаку пшеничне пиво "Вайсбір".
— Я його попробував і думав: такого пива не може бути в світі, — згадує чоловік. — Це живе світле пиво, яке ще бродить.
Німецьке пиво Федоришин пив із копченими ковбасками та тушкованою кислою капустою. У німецькому барі "Пивний путч" у Мюнхені, де починав свою кар"єру Гітлер, Остап Васильович замовляв до пива відварені з приправами свинячі ратички.
8 
35413
Коментарі