Україна займає третє місце у Європі за кількістю розлучень, більшість з них відбувається через алкоголізм, матеріальні труднощі та відчуженість. Розлучення — це складне випробування для кожного члена родини, великий стрес переживає не лише пара, у такій ситуації часто страждають діти, які не можуть адаптуватись до нового життя - стверджує дитячий психолог Анастасія Сторожук.
Які особливості дітей слід враховувати при розлученні батьків?
- Дуже багато факторів впливає на дітей, батьки яких вирішили розлучитись. Наскільки часто бували у батьків конфлікти перед розлученням, якого віку досягли на той момент діти, мають чи не мають вони братів та сестер, в яких стосунках перебувають діти з обома батьками — усі ці та інші обставини можуть зіграти важливу роль у процесі пристосування до нової ситуації.
Чи часто сім'ї при розлученні звертаються за допомогою до психолога?
- Питання у тому чи розуміють батьки, що їх розлучення є неминучою кризою для дітей. Більшість пар недооцінюють вплив розлучення на своїх дітей. Через почуття вини, батьки намагаються втішати себе ілюзорною надією, що це не така вже й страшна подія, тому часто не помічають страждань дитини або ж заперечують усі душевні переживання та реакції своїх нащадків. Такі батьки просто не можуть взяти на себе відповідальність за спричинений біль та тривогу. Відсутність відповідальності, перекладання провини на іншого, неготовність до роботи на собою, не лише заважають "першій допомозі" після розлучення, але й ускладнюють психологічну адаптацію дітей у наступні тижні й місяці після розлучення.
Що переживає дитина після розлучення батьків?
- Можна лише уявити, що б ми відчували, коли нас раптово покине людина, яку ми любимо більше всіх на світі. До того ж, без попередження. Батькам варто розуміти, що в такій ситуації діти переживають не лише розлучення між батьками, але й своє власне розлучення з батьком чи матір'ю. Іноді діти, можливо, розуміють, що мама й тато часто сваряться, навіть, що вони більше не кохають одне одного, але "чому він (вона) покидає саме мене?" - часто запитують діти. Поширеними емоційними станами у дітей є смуток, почуття вини, агресивні реакції, гнів та страх — це перелік основних афектів, що виникатимуть.
Як батькам поводити себе, чи варто придушувати ці почуття у дитини?
- Ні в якому разі не можна пригнічувати ці емоційні реакції у дітей. Потрібно дати дитині можливість виражати свої афекти повною мірою, неодноразовими довготривалими бесідами, втішати, говорити про страхи, які турбують, намагатись не створювати коаліцій проти свого колишнього (-ої) — і це лише перші кроки допомоги, які батьки можуть зробити на шляху складної дороги після розлучення. Потрібно запастись терпінням, й спробувати зрозуміти, що важко не лише батькам, потрібно вчитись розпізнавати емоційні сигнали, які посилають діти.
Про які сигнали йде річ?
- За смутком, гнівом, агресією, вередуванням - стоять сильні душевні переживання. Смуток допомагає, як дорослому, так і дитині, змиритись з пережитою втратою. Головне, щоб сум не переріс у затяжну депресію, варто за цим слідкувати. Гнів частіше за все виходить на "емоційну арену" лиш тоді, коли дитина переживає дуже сильне розчарування, крах очікувань та віри. Дитяча агресивність є сигналом про те, що дитині потрібно допомогти відновити віру в перевагу любові. Почуття провини мучить дитину, якщо батьки не пояснюють предметно причину їх розлучення, потрібно неодноразово наголошувати, що ця подія ніяк не вплине на їх любов до дитини. Варто багато уваги приділити розмовам про страхи, адже втрата сімейного затишку викликає тривогу. Дитині необхідно донести, що розлучення — це вірний крок, який просто змусив їх буденне життя похитнутись, але не зруйнував його. Часто трапляється так, що саме розлучення згодом змінюю життя батьків та дітей на краще, дозволяє людям все-таки знайти своє щастя.
3 
1
Коментарі