"Ми не матимемо миру, доки не переживемо упередження, які нині розділяють різні народи. Що може бути кращим для досягнення цієї мети, ніж час від часу збирати разом молодь усіх країн для дружніх випробувань м'язової сили та спритності", – обґрунтовував необхідність міжнародних спортивних змагань французький громадський діяч, барон П'єр де Кубертен під час Олімпійського конгресу. Той завершився 23 червня 1894 року створенням Міжнародного олімпійського комітету.
З дитинства П'єр де Кубертен захоплювався культурою та літературою Давньої Греції. Сумлінне навчання в коледжах та університетах Європи поєднував із активними заняттями боксом, фехтуванням, веслуванням, верховою їздою та регбі. Багато подорожував і цікавився підходами до фізичного виховання в різних країнах. Своїми спостереженнями ділився в численних публікаціях. З 1892 року почав закликати відродити давньогрецьку традицію Олімпійських ігор.
Щоб привернути увагу французів до теми спорту, писав, що вони програли війну з Пруссією у 1870–1871 роках через погану фізичну форму. Тому слід приділяти більше уваги своєму розвитку, але не для перемог у війнах. Кубертен переконував, що молодь повинна змагатися на спортивних майданчиках, а не на полі бою.
Великий вплив на П'єра де Кубертена мав його друг Жуль Саймон – співзасновник Міжнародного бюро миру. Через нього барон познайомився з рухами, які виступали за мир. Їх представники радо підтримали ідею Олімпійських ігор.
16 червня 1894-го в університет Сорбонна в Парижі з'їхалися учасники установчого конгресу Міжнародного олімпійського комітету. Більшість присутніх на форумі представляла саме антивоєнні рухи. Їм подобалося бажання Кубертена перетворити перемогу на Олімпійських іграх на найвище прагнення людства.
Першу Олімпіаду сучасності вирішили влаштувати на її батьківщині – в Греції. Організовувати дійство повинен був Міжнародний олімпійський комітет із 13 осіб. Очолив його представник країни – господарки змагань, 59-річний Деметріос Вікелас.
Членом першого складу МОК став уродженець Полтавщини, генерал, 56-річний Олексій Бутовський. Він був викладач Полтавського кадетського корпусу й неодноразово відвідував європейські країни, де вивчав гімнастичні дисципліни. Так у Парижі познайомився і здружився з Кубертеном.
Першу Олімпіаду провели у квітні 1896 року в Афінах. 240 спортсменів-любителів змагалися в 43 дисциплінах. Чемпіонів нагороджували срібними медалями, а за другі місця давали мідні нагороди.
Оцінюючи Олімпійські ігри в Грецї, Кубертен писав: "Одна справа, коли тріумфує улюблений клуб чи коледж на національних змаганнях. Та набагато сильніші відчуття, коли на кону кольори власної країни! Саме через це я прагнув відродити Олімпійські ігри. Після багатьох зусиль мені це вдалося. Це може бути потужний, хоча й непрямий, фактор у забезпеченні міжнародного миру".
17 червня 1939-го біля в'язниці Сен-П'єр у передмісті Парижа відбулася остання публічна страта на гільйотині. Її застосували до серійного вбивці, 31-річного Ойгена Вайдмана. Глядачі заважали виконавцям покарання – і гільйотину були змушені переносити. З появою вбивці люди шаленіли та кричали. Після страти носовичками витирали кров засудженого. Через істеричну поведінку глядачів президент Франції заборонив публічні страти.
18 червня 1637 року запорозькі та донські козаки захопили фортецю Азов у гирлі річки Дон. Тамтешній турецький гарнізон контролював узбережжя Азовського моря. Після двох місяців облоги козаки зробили підкоп, підірвали стіну й увірвалися до фортеці. Захопили 200 гармат та звільнили 2 тис. бранців. Турки привели 120-тисячне військо, але не змогли зламати опір 6 тис. козаків, які утримували Азов протягом п'яти років.
19 червня 1867-го в Мексиці розстріляли правителя, 33-річного Максиміліана І. Він походив з австрійського роду Габсбургів і був молодшим братом імператора Австрії Франца Йосифа I. Максиміліана запросили правити в Мексиці 1864-го консервативні мексиканські монархісти, бо він мав родинні зв'язки з іспанськими королями. Страти імператора прагнули республіканці, які здійснили переворот. Тіло Максиміліана забальзамували й виставили напоказ, а за пів року повернули в Австрію.
23 844 турецьких вояків, яких посадили на палю, виявив 17 червня 1462 року султан Мехмед II біля Тирговіште – тодішньої столиці Волоського князівства, нині – місто на Півдні Румунії. Турків захопили в полон і стратили за наказом волоського князя Влада ІІІ Дракула. Військо Османської імперії йшло до Волощини, щоб підкорити князівство. Дракул випередив султана й атакував першим. Тоді ж князь з охороною проникнув у табір султана, щоб убити того, але це йому не вдалося. Дракул відвів війська з Тирговіште, не вступаючи в бій із переважними силами султана, який був змушений повертатися додому
4 
35413
Коментарі