В Києві не бачила таких великих переляканих очей, які зустріла в Європі – режисерка Марина Ер Горбач

Україна отримала неймовірно крутий імідж дорослої, прогресивної, розвинутої країни. Яка у стані війни може виробляти творчий та емоційний комунікатив. Про це в журналі "Країна" розповіла українська режисерка Марина Ер Горбач.

Її драма "Клондайк" отримала приз глядацьких симпатій програми "Панорама" 72-го Берлінського кінофестивалю. Також у столиці Німеччини фільму вручили Нагороду екуменічного журі.

Дія "Клондайку" розгортається впродовж трьох днів у селі Грабове Горлівського району Донецької області. 17 липня 2014 року біля цього населеного пункту російські військові збили літак малайзійської авіакомпанії. Місцеві жителі Ірка й Толік очікують народження першої дитини. Уламки збитого боїнга падають неподалік їхнього будинку. Жінка відмовляється евакуюватися, навіть коли село захоплюють озброєні люди, за сюжетом.

В інтерв'ю західним ЗМІ Марина Ер Горбач напередодні повномасштабного вторгнення Росії в Україну озвучувала думку українського таксиста "В Європі ж немає війни, тому що вона в нас".

"Класний досвід комунікації із західною пресою, - продовжує режисера. - Для розуміння, в якому вона контексті. Інтерв'ю для британців Screen Daily, наприклад, було не про кіно. Їх цікавили наші думки, як почуваємося. І все одно журналіст торочив: "А що треба зробити, щоб досягнути спокою?" Ми йому: "Не потрібен спокій, бо це ніяк не вирішить проблеми. Путіна треба зупинити. Навіть якщо для цього доведеться діяти радикально", - розповіла вона.

За її словами, в Києві не бачила таких великих переляканих очей, які зустріла в Європі.

"І мені здається, що їм навіть страшніше, ніж українцям. Бо не розуміють, що на них може чекати. Але усвідомлюють, що й до них може докотитися війна. Ніхто з рейсу MH17 не збирався помирати, пролітаючи над Україною", - зазначила режисерка.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Європа з щирим захватом дивиться на Україну і нашу армію" - Оксана Забужко

Деякі журналісти питали українських кінематографістів, чому в фільмі не звучить голос іншої сторони.

"Це не було метою – давати у фільмі голос окупантам, - додає Ер Горбач. - Мені насамперед треба було самій висловитися. Тому що це авторське кіно. Я не уявляю, як я своїм голосом озвучувала б іншу сторону. Якби ж російська опозиція справді щось говорила, тоді ще можна якось брати до уваги такий обсяг історії. Але, коли ми цього зовсім не спостерігаємо, то звідки ж брати ці ноти? Коли ми робили кіно 2020-го, думали: доки випустимо за кілька років, дай Боже, все закінчиться. І це просто буде нагадування, жест нашої пам'яті. Хотілося вірити в те, що це буде кіно про минуле. І до майбутнього не матиме жодного стосунку".

Повну версію розмови з Мариною Ер Горбач читайте в номері журналу "Країна" за 1 березня. Щоб регулярно читати всі матеріали журналу "Країна", оформіть передплату ОНЛАЙН. Також можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за "ковідну тисячу".

×