Він у моєму розумінні - художник. Просто життя у нього таке і певний спосіб мислення. Це гасло я написав, коли зовсім не думав про Петра Павленського. Та коли дізнався більше про його творчість, вирішив присвятити роботу йому. Хоча ми не знайомі навіть заочно. Над написом працював усю ніч, приніс з собою білу фарбу. Перед тим прибрав сміття поруч, відрізав зайві гілки дерев та кущів.
Єжи Коноп'є - це мій псевдонім. Читав колись казку "Єжи і Петруччо". Сподобалось. Потім потрібно було зареєструвати аккаунт у соцмережі - вирішив, що Єжи підійде найкраще. Оскільки це польське ім'я, то підібрав до нього і відповідне прізвище. "Коноп'є" польською – конопля. Насправді, звати мене Андрій, а прізвища я не афішую.
Найменше прожила моя робота "Троєщина-Борщагівка" - всього кілька годин. Це була інсталяція: до дорожнього знаку поприбивав картонні руки. Збоку це виглядало, ніби знак проситься "обійматися". Під'їхала машина ДАІ, посміялися і все познімали. Я в цей час стояв через дорогу - фотографував. Дякувати Богу, вони не знали, що то моя робота. Одного разу я вже мав щастя спілкувався з колишньою міліцією, мене забирали у відділок. З поліцією поки все нормально.
У мене є 2 способи роботи: вигадую малюнок або пишу вірш, а потім підбираю локацію. Буває навпаки. Наприклад, напис "Укриття" якось побачив на шматку стіни, придумав до нього вірш: "Укриття не врятує життя, вбереже від ушкоджень лиш тіло. Здолати мотузки тертя допоможе господарське мило". Якщо ніхто не замалював, значить оцінили. Зазвичай намагаюсь підбирати локації, де публіка розуміє значення мої слів. Хоча... Після цього інтерв'ю задумаюсь, чи не зробити мені десь арт-об'єкт для бомжів. Серед них є багато цікавих людей, які потрапили в складні життєві обставини.
У стріт-арту така доля: твою роботу рано чи пізно буде знищено. Якщо напис замалюють, – значить так і буде, якщо штукатурка обсипалась – дуже прикро, але нічого не зробиш. Відновлювати роботи не прийнято. Ситуативно можна щось покращити: трохи прибрати, підмалювати, але це максимум.
У мене є карта моїх робіт у Києві. У Livejournal є посилання на всі роботи, тож їх не важко знайти. Зараз назбиралося більше півсотні. Хоча підраховувати важко — деякі вже знижені, дещо не позначив на карті. Взагалі-то, єдиний спосіб зафіксувати роботу – сфотографувати. Найближчим часом хочу підготувати фотоальбом "Вірші надворі", але не на комерційній основі. Всі ці світлини з блоґу стануть його основою. Хоча фото — це не те. Арт-об'єктом є не мій малюнок чи інсталяція, ним стає весь простір довкола.
На асфальті хтось написав вірш Бродського. Я ходив повз нього багато разів, але жодного разу не міг прочитати повністю. Зупинятися спеціально не хотілося. Саме тому мої вірші короткі, щоб було не нудно читати. Друзі кажуть, що мої роботи схожі на схованки-копанки, коли діти заривають якісь-там дрібнички у землю, щоб потім знайти їх. Я теж таке робив, як малий був.
Торік у вересні брав участь у стріт-арт квесті – 33 дні створював по одному арт-об'єкту щодня. Це як народити дитину! Учасників було багато, але до кінця дійшло тільки четверо. В чому сенс гри: митець створює малюнок, вигадує загадку для інших учасників, в якій закодовано, де це можна знайти у місті, на якій вулиці. Переважно знаходили швидко – за півгодини, тільки одну роботу не знайшли. Найцікавіші роботи з цього квесту – "Сон", "Кусто" та "Сум". Та це треба бачити, бо словами не опишу.
Я не продаю своє мистецтво, і не збираюся його продавати. У повсякденному житті я займаюся графічним дизайном, ним і заробляю на життя. Можу оформити стіну або зробити якусь поліграфічну продукцію. Тривалий час розробляв і друкував оголошення. Років 5-7 тому це було вигідно. Тепер я побачив цю тему в іншому ракурсі. На дошці для оголошень понаклеював паперові листки різного формату, шрифту і кольору з віршами Шевченка "Садок вишневий коло хати", а на паркані – поезію Франка "Чого являєшся мені у сні?" Я хотів взяти щось близьке та рідне для нас всіх і відтворити це у незвичній формі.
Якщо за роботу соромно, – її потрібно знищувати. Мені за свої роботи не соромно. Єдине - колись хотів замалювати напис "Холодні будинки у різних частинах міста" через те, що у мене була депресія. Ці слова співачка ONUKA поклала на музику – пісня називається "Світанок". Для мене це дуже болючий вірш.
Усі мої роботи в Києві. В травні зробив один напис на стовбі у Луцьку: "Закохався нині в дівчину з Волині".
2 
4880
Коментарі