вівторок, 20 серпня 2013 06:00

"В'язням важко сказати "пробач" словами"

180 робіт ув'язнених представили у столичному музеї Івана Гончара. На виставці "Переображення Господньою Любов'ю" зібрали роботи авторів зі слідчих ізоляторів, колоній для неповнолітніх, жіночих і чоловічих в'язниць. Серед учасників є 16-річні, але переважають віком до 30 років. Вони пишуть і вишивають ікони бісером, малюють пейзажі й натюрморти, різьблять по дереву.

Матеріали для творчості збирали волонтери Української греко-католицької церкви. В'язні надсилали їм листи з проханнями, що саме потрібно. Їм пересилали бісер, дерево, фарби. На виставці можна купити картини.

— Люди цікавляться, резервують роботи. Потім обговорюємо ціну. Картини коштують від 500 гривень. Якщо це щось простіше — 300, — розповідає волонтер в'язничного служіння Мирослава Козачок, 22 роки. — Маємо розуміти, скільки праці туди вклали. Якщо це різьблення, продати його за смішні гроші — неповага. А ці люди потребують насамперед того, щоб їх визнали. Є в нас роботи, де тільки рамка може коштувати 400 гривень.

Із 18 березня організатори збирали пожертви на призовий фонд виставки — 18 тис. грн. У серпні журі відібрало 20 кращих робіт.

— Більша частина авторів — неповнолітні, жінки. Ходять, як жебраки: мають роби, порвану білизну, худенькі черевики на холодний сезон, проблеми зі здоров'ям, — каже отець Костянтин Пантелей, 44 роки. Він сім років працює з ув'язненими в місцях позбавлення волі. — Діти з глибинки найчастіше потрапляють за ґрати ні за що. Я помітив, що хлопець у колонії йде, накульгуючи. Запитую: "На футболі забив ногу?" — "Та ні. У мене половини ноги немає. Електричною дугою високовольтної лінії спалило все до коліна, коли я знімав мідь із високовольтних ліній. За це і сиджу". Хлопцеві дали п'ять років. Часто крадуть мобільні телефони, велосипеди, вартість яких незначна. Дітям дають за це три роки. На півдні і сході України районні суди дитину можуть посадити з першого разу. Без вивчення обставин. Знаю випадок: старші приятелі напоїли хлопця і хотіли зґвалтувати. Він, обороняючись, став співучасником убивства. Йому як співучаснику дали "десятку". Традиційна відповідь адвоката: "Мені нічого додати". За ґратами людина втрачає найцінніший Божий дар — свободу. Тяжкі злочини, навіть убивства, дуже часто спричиняють щире каяття злочинців. Значно рідше каються наркомани. В'язням важко сказати "пробач" словами. Мистецтво — той шлях, який допомагає їм у цьому. Водночас це арт-терапія.

Найчастіше в'язні малюють ікони. Зображають Богородицю фарбами та за допомогою різьби по дереву. 30 найкращих робіт організатори виставки планують повезти до Німеччини, на виставку "Півквадратного метра свободи". Виставка в музеї Івана Гончара триватиме до 26 серпня.

Зараз ви читаєте новину «"В'язням важко сказати "пробач" словами"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі