— Мама отпустила меня на встречу с условием, что я не буду рассказывать о своей личной жизни, — каже поет 38-річний В"ячеслав Рассипаєв біля центрального РАЦСу в Києві. Він член Спілки письменників, товаришує з літератором Олесем Ульяненком і поетесою Євгенією Чуприною. Видав чотири поетичні збірки, три документальні повісті про пасажирський транспорт.
В"ячеслав Рассипаєв знає всі маршрути столичних тролейбусів. Щодня їздить з одного кінця міста в інший.
— Із майдану Незалежності до площі Шевченка нормальна людина доїде за півгодини. А мені треба півдня. Я сяду в один тролейбус, проїду кілька зупинок, пересяду на інший. Кондуктори чіпляються, щоб я оплатив проїзд. Але в мене інвалідне посвідчення, тому катаюся безплатно.
Тримає в"язану шапку. Намагається говорити українською, але часто переходить на російську. Ходить повільно, високо піднявши голову. Нерішуче заходить до "МакДональдза". Просить "для разнообразия" зеленого чаю.
— Я працював кондуктором, — висипає у напій три пакетики цукру. — Два місяці витримав, бо то собача робота. Коли виходжу читати свої вірші — почуваюся королем. А як спускаюся до звичайних обивателів і міщан — терплю насмішки.
Поет уже 22 роки — фарбований блондин.
Я працював кондуктором. Два місяці витримав, бо то собача робота
— Мене покорили такі персонажі, як Сироєжкін, Харатьян, Бред Пітт, Малиш, який дружив із Карлсоном. Вони вічно молоді, їх не можна уявити брюнетами. Тому раз на місяць я фарбуюся "Блондексом". Беру найдешевшу фарбу за 4,50.
У дитинстві жив із матір"ю та прабабою Зіною.
— Зіна мене до 12 років на колінах качала, мила до 16 років. Батько залишив сім"ю, коли мені було 7. Зараз він живе у Каліфорнії, працює програмістом. Там удруге одружився, має сина. У травні 1991-го я до нього полетів. Він не зрозумів моїх книжок про тролейбуси. Почав махати кулаками — вимагав, щоб я обстриг біле волосся.
Дістає з кишені куртки дві збірки та кулькову ручку. На звороті обкладинки зеленою пастою пише: "З гарячим привітом від усіх тролейбусів Києва". Унизу ставить химерний підпис.
— Я подивився на автографи знаменитих людей. У всіх талантів вони незвичайні. Вирішив і собі такий придумати. Тепер мій підпис ніхто підробити не зможе. Увесь час ношу із собою блокнот. Якось уночі зайшов на середину Московського мосту і придумав рядок "Московский мост, люблю твои подтяжки". Вставив його у вірш.
Удома Рассипаєв має колекцію з 583 платівок.
— Мені байдуже, що буде на тій пластинці, — хоч хрюкання свині. Кайф ловлю, коли ставлю її на програвач. Першу поставив 15 травня 1979 року. Обов"язкова умова — я сам маю це робити. Ще можна моєму другові Дімону. Він ставить їх безподобно.
1 
1
Коментарі
3