— Прийшла на міст, який ремонтують. Благала прораба, щоб пустив. Він відмовлявся, бо це порушення техніки безпеки. Потім здався. Навколо будівельники, а я — з фарбами й полотнами, — говорить художниця 36-річна Олеся Рибченко про картину "Спека". Її намалювала на ІІ Міжнародному мистецькому пленері "Кращий художник 2018", що відбувся у Вінниці.
20 художників протягом п'яти днів писали міські краєвиди. Журі обирало серед них кращого.
— У центрі Вінниці є водонапірна вежа — каже художник із Киргизстану Жанибек Суйунбеков, 28 років. — Під час Другої світової війни була за спостережний пункт. Вузькі вікна-бійниці та міць цегляних стін надають їй рис середньовічної. Не зміг пройти повз. На одній із восьми картин намалював вінницьку вежу. Став переможцем у номінації — міжнародний конкурс.
Найкращим художником у національному конкурсі журі визнало харків'янина 52-річного Валерія Шматька.
— Професійного живопису завжди було мало. Тому він і надалі залишатиметься мистецтвом для обраних. Як балет чи опера. На пленері у Франції один місцевий цікавився нашими етюдами. Виявилося, він мистецтвознавець. Питав, хто ми і звідки. Сказав, що такий живопис прийшов в Україну з Франції. Вони це вміли 100 років тому, але забули.
— В Україні є три основні школи живопису — харківська, київська і львівська. У львівських майстрів велика традиція у прикладному мистецтві, кераміці й батіку. Усе це переносять у живопис. Харківська школа — академічніша. Київська — універсальна, — каже Валерій Шматько.
У конкурсі взяли участь митці з Грузії, Китаю, Киргизстану, Таджикистану, Узбекистану, Вірменії та України.
— Художниця Чи Шаотін володіє традиційним китайським живописом. Картини насичувала рослинними мотивами й додавала деталі з вінницького пейзажу, — розповідає про учасників пленеру директор Національного музею "Київська картинна галерея" Юрій Вакуленко, 60 років. — Вірменський живопис — яскравий. За кольорами трохи нагадує карпатський. Найдорожчий український художник — Анатолій Криволап, ставить поряд два відвертих чистих кольори. Їх у житті ніхто не вважав би гармонічними. А на його полотнах це стає справжнім українським пейзажем. У цьому є щось від язичництва — вогонь, небо, вода, зелень.
Окремо вручили незалежну премію імені Валерія Гегамяна (український художник вірменського походження. Живописець, засновник і декан художньо-графічного факультету в Одеському педагогічному інституті. — ГПУ). Її отримав Антон Ковач із Закарпаття.
— Учасників оцінювали за трьома критеріями — професіоналізм, розуміння теми пленеру й оригінальність. Вирішальним став останній, бо у двох перших усі були на рівні. Багато художників у роботи вписували впізнаваний елемент Вінниці. Та це не хід. Художник має помітити те, що житель міста, 100 разів проходячи повз, так і не побачив — лінія архітектури якоїсь будівлі, випадковий промінь, що впав, — додає Вакуленко.
Кoшти, зібрані із прoдaжу квиткiв тa iнших зaхoдiв у рaмкaх прoeкту, спрямують нa пiдтримку дитячoї лiкaрнi "Oхмaтдит".
— Мистецтво розвивається, — каже ініціатор конкурсу, художник 46-річний Володимир Козюк. — Вчора була популярна абстракція, а сьогодні падає в усіх рейтингах. Картини, що коштували півмільйона, зараз за 100 тисяч продають. Стає більш затребуваним ідеалістичне мистецтво. Це видно по американських і австралійських художниках. Для досягнення їхнього рівня нам потрібні пленери.
3 
1
Коментарі