Гранпрі фестивалю "Відкрита ніч, Дубль 23" і грошову нагороду — 100 тис. грн поділили між собою фільми "Шпілі-Вілі" режисера Івана Шоха, 23 роки, та "Зловмисник" Валерія Шевченка, 42 роки.
У конкурсі брали участь 11 студентських стрічок.
— Від початку було зрозуміло, що ці дві роботи найкращі, — каже член журі, режисер-аніматор Микита Лиськов, 37 років. Торік отримав гран-прі "Відкритої ночі" за мультфільм "Кохання". — Викликали наростаючу тривогу, напруження. Для мене це головне в кіно.
При перегляді "Шпілі-Вілі" нахлинули спогади про шкільні тусівки. Потрапляєш всередину фільму, хвилюєшся за персонажів. Багато смішних моментів. Глядач очікує одного розвитку ситуації, а відбувається зовсім інше. Режисер має комедійний талант, а нашому кіно бракує фільмів цього жанру.
Головний герой стрічки "Зловмисник", знятого за мотивами оповідання Антона Чехова, — безробітний селянин. Його затримує поліція на крадіжці дротів з електричних опор, за сюжетом.
— Фільм захоплює з перших кадрів і викликає купу думок, — продовжує Лиськов. — Співчуваєш герою, бо таке відчуття, що ти його знаєш. Розумієш — у такій ситуації може опинитися будь-хто.
Герой зізнається у всьому: "Так, я вкрав, бо мені не вистачає на життя". Немає якогось шокуючого, ефектного фіналу. Старий нікуди не тікає. Просто розповідає, його саджають за ґрати — кінець.
Приз глядацьких симпатій отримала драма "Великдень" режисера 19-річного Валерія Гриші з міста Тетіїв Київської області. За сюжетом, через епідемію коронавірусу жінка не може поїхати на Великдень до дітей і внуків. Вони працюють і навчаються в іншому місті. Святкує вдома, з рідними спілкується онлайн.
— У кадрі одна акторка. Вся дія відбувається у квартирі. Співрозмовників героїні бачимо лише на екрані її мобільного телефона. Українське кіно починає говорити про сучасність. Стрічка розповідає про соціальну ізоляцію в умовах карантину. Про те, як змушені налагоджувати дистанційний зв'язок.
Найкращою анімацією назвали "Прізвище в кишені" лауреата Берлінського кінофестивалю та Шевченківської премії Степана Коваля, 55 років. Основана на реальних подіях під час Голодомору. Жінка долає довгий шлях до іншого села, аби посадити дитину на поїзд до міста.
— Особливість фестивалю в тому, що збирає лише вітчизняне кіно, — каже Микита Лиськов. — Можна побачити все — і погані, й добрі роботи. І смішні, й сумні. Також це майданчик для початківців. Надсилають переважно перші фільми.
Знімаю кіно з 9 років
— На "Відкриту ніч" надсилаю картини п'ять років поспіль, — розповідає 23-річний Іван Шоха.
— 2017-го переміг із фільмом "Фінгермен" — про пригоди в київському метро рук, переодягнутих у казкових персонажів. Знімаю з 9 років. Почав із камери на мобільному телефоні. Точно не скажу, скільки стрічок у мене. Роблю кіно про те, що пережив сам або мої друзі. В університеті Карпенка-Карого мені говорили, що режисер — професія для дорослих. Повинен бути досвід. Але я ніколи не брався знімати на складні теми, як війна, бо сам через це не пройшов. "Шпілі-Вілі" — мій дипломний проєкт про підлітків. Хлопець на шкільній вечірці зустрічає дівчину. А вона каже, що в нього смердять шкарпетки. Головні ролі зіграли мої друзі з університету. Показую, як одну й ту ж історію бачить герой, а потім героїня. Глядач може оцінити обох. Цю бувальщину мені розказав за пивом друг. Намагаюся цікаві й смішні розповіді записувати, щоб згодом використати.
Працюю над проєктом "Тато — це капець". Про батька, який перетворився на дитину. Із сином намагається знайти чарівний медальйон і знову стати дорослим. За цей час безвідповідальний і неуважний до сина чоловік дійсно дорослішає.
Марина НЕПИЙВОДА
1 
1
Коментарі